И.Трухин
Знакомьтесь: школа семейного типа
страницы:
Лучше всего
просматривать
при разрешении
экрана 800 x 600
|
|
українська
Наше розуміння мети випливає з того, що загальна якість життя поступово зростає, все відчутнішою за принципом контрасту стає недосконалість міжособистісних стосунків, що виявляється у конфліктах на різних рівнях та у різних сферах життя. Якщо раніше причини нечулості, жорстокості, егоїзму вбачали у загальній нерозвиненості, неосвіченості, невігластві, то зараз ми все менше можемо посилатися на ці явища. Мораль явно відстає від загальної і особливо технічної освіченості, моральний прогрес не відповідає науково-технічному.
<…>
Моральне виховання учнів — це турбота всіх педагогів, але найбільш цілеспрямовано в «Афінах» цим займаються шкільні психологи. Зрозуміло, що у дитячому колективі виникають проблеми суперництва між дітьми, зіткнення амбіцій та характерів. Психокорекційна робота психологів покликана навчити дітей краще володіти собою, відновлювати душевний спокій, мати позитивну самооцінку, виявляти емпатію до інших. Використовуються методи як раціональної психокорекції, так і інших сучасних психокорекційних систем. Проводиться робота з популяризації самовиховання учнів. Звичайно, робота психологів не завжди приносить швидкі результати, але вона, безперечно, відіграє позитивну роль.
ТЕАТР
Однією з найбільш своєрідних рис «Афін», її «родзинкою» є захопленість власним театром, душею якого, сценаристом, режисером і яскравим актором став О.А.Греков.
До театру звернулися наполовину стихійно (це відповідало уподобанням засновників школи, в першу чергу, О.А.Грекова), а наполовину свідомо — як до педагогічної тактики. Вивчаючи новаторські педагогічні ідеї, ми звернули особливу увагу на досвід В.М.Сороки-Росинського. Успіх роботи його школи грунтувався на постійному використанні елементів театралізації у навчальній і позакласній роботі. Для школи, де немає можливості спиратися на організацію виробничої праці, театральне мистецтво може стати каркасом педагогічної технології, справді безцінною знахідкою.
Кожен рік готуються дві великі нові вистави, розраховані на можливості старших учнів. Молодші йдуть по стопах старших, але привносять своє бачення. <…> Ролі у виставах грають діти і педагоги. Декорації і костюми готують із захопленням і на рівні доброго аматорського театру. Завдяки талановитості хореографа і викладача музики фактично всі вистави стають мюзиклами. Відеозаписи зберігають пам'ять про кожен з них.
Театральні вистави — це більш, ніж просто події в естетичному житті школи. Вони — така вже склалася традиція — стали віссю, навколо якої обертаються творчі пошуки шкільного колективу. Про користь шкільного театру взагалі говорити нема потреби, але в «Афінах» наявність театру має своє наповнення. Це насамперед дух творчості, співпраці, єднання вчителів, учнів та їх батьків. «Афіни» живуть від вистави до вистави. Наближення вистави відчувається на кожному кроці, здається, що підвищується температура і частішає пульс школи. Захворіти, не з'явитися на виставу — такого бути не може. Вистави відіграють найважливішу організаційну та психологічну роль для дітей і, в цілому, для школи.
