И.Трухин
Знакомьтесь: школа семейного типа
страницы:
Лучше всего
просматривать
при разрешении
экрана 800 x 600
|
|
українська
використовуючи поліпшені навчальні умови, надати учням додаткові гуманітарні знання, зокрема з іноземних мов та різних галузей мистецтва;
створити найбільш комфортні умови навчання за рахунок уважного ставлення до індивідуальних особливостей учнів, створення стимулюючої системи оцінювання знань, стимулювати успіхи дітей, широко використовуючи різноманітні ігрові методики.
ДЕМОКРАТІЯ
Другим принциповим моментом, від якого відмежовуються «Афіни», є авторитарна педагогіка масової школи. Авторитарність педагогів стала вже «притчею в язицех», її багаторазово критикували на всіх рівнях, але результати — поки що малопомітні. Справа в тому, що попри весь антиавторитарний пафос розвінчують тільки принцип, але не масову педагогічну практику, не певну педагогічну технологію. Остання — досить невловима, бо маскується під вимогливість, принциповість, організаційну необхідність. Вона ховається у підтекстах та інтонаціях, які взагалі притаманні нашій культурі спілкування. Стереотипи авторитарної педагогіки просто не сприймаються як такі багатьма педагогами і адміністраторами, хоча більш чутливі і демократично спрямовані з них відчувають, що її дух, на жаль, «живе і перемагає».
Отже, першим завданням у галузі виховання, «програмою мінімум» постає демократизація педагогічної техніки вчителів, кураторів та інших співробітників. Характер педагогічного спілкування — предмет постійної уваги, він часто обговорюється на виробничих нарадах. Це не означає, що педагоги розмовляють голосами роботів, але всякі негативні узагальнення, приховані формули тиску, іронічні підтексти зустрічають критичну оцінку. Проте діють не адміністративні санкції, а загальний дух, педагогічна концепція школи.
«Програмою максимум» для «Афін» у галузі виховання, постає формування гуманних якостей особистості. Які власне якості маються на увазі? Відповідь на це питання потребує певного обгрунтування.
ДУХОВНІСТЬ
У сучасній педагогічній літературі мету виховання часто вбачають у формуванні духовності особистості. Важко заперечити цю тезу, але зміст поняття «духовність» у кожного автора залежить від його уявлень і переконань. Один автор вкладає в це поняття релігійність, другий — схильність до філософських роздумів, третій — мистецьку ерудицію. Інші автори називають метою виховання досягнення людиною життєвої компетентності, але ця якість також може включати абсолютно різні компоненти, представляти абсолютно різні типи особистості. У радянські часи мету виховання формулювали як всебічний і гармонійний розвиток особистості. Це, безумовно, слушне твердження, якому не заперечиш, але наш час потребує більшої конкретизації.
