«Модель ООН» – это международная образовательная программа, в течение которой имитируются заседания разных органов системы ООН. На этих заседаниях-имитациях старшеклассники выступают в роли дипломатов. Они представляют разные страны и принимают участие в обсуждении текущих вопросов, которые стоят на повестке дня в Организации Объединённых Наций. С 21 по 23 марта проходила седьмая региональная конференция старшеклассников. Главный лозунг такой конференции был «Майбутнє, якого прагнемо ми».

Наше настоящее, если в него вкладывать, и есть будущее. Будущее – это все мы. И в первую очередь дети. «Что посеешь, то и пожнешь». Есть такой закон в жизни – закон отражения. Без вклада в настоящее нельзя получить и будущего, которого хотим мы.

«Юноши и девушки – это не пассивные потребители благ, а равные и надежные партнеры. Их интересы вовсе не ограничиваются трудоустройством – они, так же как и мы, стремятся реально влиять на политику, которая определяет их жизнь», – говорит Пан Ги Мун, генеральный секретарь Организации Объединённых Наций. Такая модель ООН дает возможность высказаться, возможность почувствовать себя частью чего-то большого. Ты чувствуешь ответственность за Украину и весь мир, чувствуешь себя нужным. Понимаешь, что именно ты можешь начать менять настоящее ради нашего общего будущего. И менять его мирным путем. Наверное, самое трудное (даже если это имитация) договариваться ради общих интересов. Но как раз это развивает в нас способность к мирному разрешению конфликтов – разговору. Как раз в этом и есть одна из целей модели ООН показать, что можно мирным путем решать мировые проблемы.

Афины в ООН

Это и на своей «шкуре» могли прочувствовать наши афиняне. Никита Белоусов-Янковский, Лиза Лапина, Никита Шевченко и Дима Ялагузян были выбраны, чтобы от лица нашей школы представлять, как ни странно, страну Грецию.

После выставки «Знакомьтесь – это моя школа» выступали послы каждой из стран. Послом «нашей» Греции была Лиза Лапина, которой, как и всем послам, надо было зачитать вступительную речь на английском. Как и в настоящей Организации Объединённых Наций, команды были разбиты на четыре комитета. За разоружение и международную безопасность отвечал Никита Белоуосов-Янковский, Лиза Лапина была в комитете по правам человека, экономическими вопросами занимался Никита Шевченко, а экологией Ялагузян Дима. Каждый участник разбирал определенную проблему в своем комитете.

Вот как всё происходило…

«В комитете по разоружению сверхдержавы опять хотят всех “кинуть”. Они ещё не знают, что за их происками бдительно следит афинский дипломат Никита Белоусов-Янковский», – делится новостями Владимир Янович:

«Тем временем в комитете по финансам закипают страсти. Никита Шевченко должен отдуваться за многомиллиардный долг Греции мировому сообществу. Но прекрасная “китаянка” из Лицея Сухомлинского приняла страдания юного афинянина близко к сердцу… Китай за всё заплатит? Видимо да. А всему виной – внезапно вспыхнувшее чувство китайской Джульетты к греческому Ромео… “И море, и Гомер – всё движется любовью” (О.Мандельштам). И всемирная история – тоже!» – продолжает делиться новостями Владимир Янович. Стоит уточнить, что он, как и все взрослые руководители команд, имел право входить без стука на заседания всех комитетов, но не имел там права ничего сказать и ни о чём спросить. Может чего и недопонял – и вот в результате имеем очередной геополитический миф… Но на то мы и «греки», чтоб творить «мифы»…

«Слева – могучая кучка. Делегаты США, Германии, Индии, где-то притаилась делегат Китая. К ним примкнули представители Кубы и Малайзии. Греческий посол бдителен и тверд. Только разоружение и национальная безопасность, только ООН», – докладывает нам греческий посол Никита Белоусов-Янковский.

Также на конференции проходил молодежный фонд «Україна, якої прагнемо ми». Участники представляли именно украинскую молодежь, а не Грецию и прочие страны, но разделялись по тем же комитетам. Целью такого молодежного фонда было: во время групповых обсуждений спроектировать и презентовать новые модели управления Украиной для ее стабильного развития и процветания.

Когда схема была уже готова, выбранные спикеры доложили перед всем форумом выработанные тезисы. Это дало возможность обсудить различные вопросы и высказать свои идеи и предложения.

После представления и принятия резолюций прошло торжественное закрытие конференции.

Все участники была награждены сертификатами. И, конечно же, наши афиняне не исключение!

У нас есть уникальная возможность услышать голос наших афинян. Узнать, почувствовали ли они себя настоящими дипломатами, что им дало участие в такой модели ООН.

«Я считаю, что посещение данной конференции было, несомненно, верным решением. Было приятно пообщаться со сверстниками, которым, как и тебе, не безразлично будущее Украины. Я наконец-то смогла услышать мнение других людей и поделиться своим. Нашла новых друзей, с которыми у меня оказалось много общего. Все время за столами групп велось активное обсуждение проблем. Школа “Афины” тоже внесла свою лепту. Все же знают, что афинянам важно высказать свое мнение и быть услышанными. Именно это мы и делали. Каждый из нас подал уйму оригинальных идей и не раз был введен в спор с другими участниками конференции», – описывает нам свои ощущения Лиза Лапина.

Еще одно мнение от Никиты Белоусова-Янковского: «Ну, во-первых, это навыки дипломатии и переговоров, дикция, выработка своей позиции и готовность защищать ее с помощью аргументов, это выдвижение новых идей и предложений… Я думаю, мы (и вся участвовавшая молодежь) благодаря этой практике-модели получили неоценимый и важный опыт. Мы получили и развили все вышеперечисленные навыки. А еще это было просто очень интересно. Также это опыт не только защиты и продвижения СВОИХ интересов, а нужно было еще кооперироваться, находить консенсус и приходить к каким-то общим интересам. Все наши резолюции будут отправлены в штаб-квартиру ООН».

И наконец-то комментарий нашего «греческого Ромео»: «Вся эта модель даёт мне невероятный опыт, а точнее почву для старта во взрослую жизнь. Она позволит в дальнейшем мне быстро проходит собеседования, ведь это не «хухры-мухры»! Мне весьма понравилось и было приятно видеть, что у нас в Киеве есть такие умные дети, которые полны свежих и интересных идей. С такими людьми Украина не просто встанет с колен, а взлетит выше всех остальных! Спасибо организаторам за эту модель!»

К сожалению, мне не удалось поговорить с Димой Ялагузяном: он опаздывал на самолёт, ибо в тот же день улетал в Барселону. Дипломат, что тут скажешь!.. Знаем одно: именно Дима был в числе тех трёх дипломатов, которые представляли итоговую резолюцию своего комитета на Генеральной Ассамблее. А это значит, что он сумел заслужить поддержку и уважение всех своих коллег.

Будущее не стоит предугадывать. Будущее надо создавать сегодня. И Модель ООН – крепкий кирпич в его мирный фундамент.

Автор: Анастасия Корсакова,
пресс-атташе «команды Греции»

The post Будущее, которого хотим мы appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Алексей Греков – соучредитель и директор по стратегическому развитию частной школы «Афины» – выступил в поддержку тезиса “Среднее образование в Украине безнадежно устарело” на первых региональных публичных дебатах Фонда “Эффективное управление”, которые были организованы во Львове 29 ноября 2012 года при поддержке Львовского городского совета.

Полный текст выступления

Доброго вечора, шановні пані та панове! Good Evening, dear ladies and gentlemen! Добрый вечер, уважаемые дамы и господа!

Благодарю Фонд эффективного управления и Львівську міську Раду за можливість прийняти участь у дебатах! Дякую вам, шановні пані та панове, що вам небайдужа доля української освіти! Благодарю моих уважаемых оппонентов, что вы согласились отстаивать столь непопулярную в нашей стране точку зрения!

И я хочу вместе с вами — хотя бы на какое-то время — принять вашу сторону и рассмотреть: а может, мы действительно все ошибаемся? И наша система образования не устарела? Какие аргументы мы можем выдвинуть в пользу этого тезиса?

Образование — в любом обществе — выполняет 2 задачи: во-первых, оно создает определенный образ будущего в сознании своих воспитанников — учеников, студентов — а во-вторых — пытается научить их пользоваться всеми инструментами, — ментальными в первую очередь — которые помогут им стать успешными и счастливыми в этом воображаемом будущем.

Давайте же посмотрим, какой образ будущего создается в головах наших детей — на основании не того, что говорит, но того, как действует украинская система образования!

Прежде всего — миром будущего управляют крупные корпорации, государственные и частные, выстроенные строго иерархически.
Каждый отдельный человек — не более чем легко заменяемый винтик, от мнения которого ничего не зависит.
Начальник выдает задания, и начальник проверяет их выполнение.
Творчество возможно только в пределах, обозначенных начальником.
Вы должны говорить только тогда, когда вам разрешит начальник, причем только то, что угодно знать начальнику.
Вы не можете пользоваться помощью друга, ни — упаси Боже! — интернета: во всем вы должны полагаться только на свою память и сообразительность.
Вы с коллегами работаете за отдельными столами, в затылок друг другу, над отдельными заданиями — и т.д.

— Кто из вас считает, что именно такими должны быть организации Будущего? Кто полагает, что именно таковы успешные организации настоящего?

Таким образом, наша система образования создает неверное представление о будущем в сознании своих воспитанников — наших детей!

Но, может быть, она обучает их правильному владению правильными инструментами? Ведь недаром говорят — наши специалисты востребованы за рубежом. Увы, это не более чем досужий миф.

Согласно данным Всемирного банка, по количеству эмигрантов Украина занимает третье место в мире — 6,5 миллионов человек. При этом по данным Международной организации по миграции украинские “заробитчане” выступают, в основном в качестве низко-квалифицированной рабочей силы. 54% из них работают в строительной сфере, 17% – в сфере домашнего надзора, по 9% – в сельскохозяйственном и торговом секторах, 6% – в промышленности и 5% – в других отраслях. Т.о. менее 1-2% украинцев действительно востребованы в отраслях, связанных с наукой и высокими технологиями. Но является ли это сильным аргументом, если 99% наших соотечественников — закончивших, между прочим, нашу среднюю школу — работают как низко-квалифицированная рабочая сила?

Но как же тогда победы украинских учеников на международных конкурсах по информатике, математике, физике, химии? Безусловно, победы есть. Но что это доказывает? Сколько мы можем выставить равноценных команд, для участия в этих конкурсах? 2? 3? 5? 10?

А 100 можем? А 1000? Но ведь 1000 команд — это совсем немного — это примерно 4000 человек.

У нас в стране 4 200 000 учащихся. Какой процент составляет 4000 от 4 000 000? Кто из вас может быстро посчитать в уме без калькулятора? Мы же все обучались в нашей замечательной школе, мы все проходили математику. Это материал 5 класса.

0,1 %! Наша система образования работает с эффективностью менее 0,1 %! Но на самом деле — еще хуже, потому что с этими замечательными ребятами, знатоками математики и естественных наук, работают совсем не так, как с другими школьниками. Их готовят совсем в другом режиме, по другим программам — и совсем другие учителя. Если бы так же работали и с другими детьми, результат был бы, конечно, лучше — но это была бы уже совсем другая система образования.

Итак, аргументы исчерпаны. Идя, как говорят математики, от противного, мы установили: наша украинская система образования безнадежно устарела.

И это правда. Ведь существующая система образования была создана в Германии в начале XIX века, когда еще не было ни компьютеров, ни копировальных аппаратов. Государственному аппарату были нужны люди, быстро считающие и красиво пишущие. Именно этот образ будущего — нет, не будущего, а прошлого, — рисует нам наша система образования: молча работающие сотрудники и надзирающие за ними — свысока! — начальники.

Сейчас всю эту бюрократическую конструкцию может заменить 1 человек с компьютером и принтером. Но наша система образования продолжает штамповать людей-калькуляторов, людей-ксероксов.

Зачем?

Все наши дети разные, с разными талантами, разными способностями. Нам нужны разные школы, которые помогут раскрыть в них эти таланты. Нам нужны тьюторские технологии, чтобы рядом с каждым ребенком был взрослый, которому важен и интересен именно он — этот вот наш ребенок!

Когда я приглашаю на работу учителя, я не хочу видеть сотню безликих клонов. Я хочу видеть одного учителя, но зато уникального. Не похожего на других, но зато способного зажечь глаза и души детей. Потому что именно то, что мы разные, делает нас полезными и интересными друг другу.

Систему нужно менять!

Спасибо за внимание!

The post В Украине необходимо менять систему образования appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Що застаріло в середній освіті в Україні? Що варто реформувати в українській освіті?

У пишному актовому залі університету Франка у Львові відбулися дебати під назвою «Українська середня освіта вкрай застаріла». Засідання провели у стилі Оксфордського клубу. Кожну сторону – «за» і «проти» твердження про регрес освіти – представляло по два спікери. За результатами голосування українську середню освіту більшість визнала застарілою. ВЕЛИКА ІДЕЯ послухала дебати про середню освіту в Україні і записала найвлучніші репліки про те, чому понад 4 млн. українських учнів вчаться у несучасних умовах.

Що застаріло в середній освіті в Україні?

1. Індустріальні підходи

«Сьогоднішня освіта готує майбутнє покоління до індустріальної епохи, а сьогодні потрібні люди інформаційного суспільства».

«Інформаційне суспільство передбачає вміння шукати інформацію, обробляти та організовувати її. Наприклад, виконуючи типове завдання «Як я провів літо», у більшості країн світу, де доступні комп’ютерні технології, діти знімають фільм про проведене літо або роблять цікаві інтерактивні презентації».

ДМИТРО ШИМКІВ, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

—

«Освіта вирішує дві задачі: по-перше, створює певний образ майбутнього у свідомості своїх вихованців, а по-друге, навчає їх певним інструментам, які вони зможуть вдало використовувати в цьому майбутньому».

«У Німеччині на початку ХІХ ст. за зовсім інших умов, коли ще не було ніяких комп’ютерів, державному апарату потрібні були люди, які швидко рахують і красиво пишуть. Саме такий образ майбутнього, як і раніше, малює нам сучасна школа. Сьогодні абсолютно будь-яку бюрократичну конструкцію можна замінити однією людиною з комп’ютером. Але наша система освіта продовжує штампувати людей-калькуляторів».

ОЛЕКСІЙ ГРЕКОВ, співзасновник та директор зі стратегічного розвитку приватної школи «Афіни»

2. Уроки інформатики

«Всі великі ІТ-компанії створюють навчальні центри, де перевчають випускників вищих навчальних закладів. Ми єдина країна разом з Росією, де досі викладають Pascal – на цій мові ніхто не програмує!».

ДМИТРО ШИМКІВ, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

—

«Програма інформатики у школах є найбільш регресивною і деградованою з усього, що є на сьогоднішній день. Ми не можемо зрозуміти, чому так сталося. Коли ми на сесіях стратегічного формування збираємо вчителів інформатики, вони нам кажуть, що не розуміють, чому вони мають це вчити – це запитання до наших міністрів».

ОЛЕГ БЕРЕЗОК, директор Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

3. Технологічне оснащення

«Ви знаєте, що сьогодні у наших школах заборонено Wi-Fi?».

«В Україні на 28 учнів один комп’ютер, у Європі йдеться про 5-6».

ДМИТРО ШИМКІВ, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

4. Рівень викладання англійської

«А ще є такий нюанс: іноземні мови. Сучасна система освіти повинна давати знання іноземної мови. А чи перевіряє якість знання іноземних мов ЗНО? Бо ми втрачаємо як держава без знання іноземних мов».

ДМИТРО ШИМКІВ, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

5. Ментальність

«Знецінення нашої освіти є ознакою посттоталітарного комплексу неповноцінності, вона знецінена недолугим менеджментом на всіх рівнях. Недолугий менеджмент дозволив знецінити нашу освіту тотальною купівлею атестатів і дипломів та знецінив вчителя, який є більш вмотивований нематеріальними чинниками».

«Школа вимагає директора, який розуміється не лише на навчально-виховному процесі, а й на процесі управління. Директорський корпус сказав мені, що до 50% директорів на сьогодні втратили свої менеджерські властивості».

«Школа не є безкоштовною на сьогоднішній день, треба бути чесними. Батьки є партнерами влади в оплаті за навчання. Батьки платять чималі кошти для того, щоб підтримувати школу в належному стані».

ОЛЕГ БЕРЕЗОК, директор Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

—

«Як вчорашній випускник школи, можу сказати, що підготовка до ЗНО ведеться за рахунок репетиторів, а не за рахунок школи. 90% школярів прогулюють 10-й клас».

репліка з залу від НЕЩОДАВНЬОГО ВИПУСКНИКА

Що варто реформувати в українській освіті?

1. Радянську традицію

« Її почали реформувати ще у 50-х роках, коли стали з’являтися кімнати замість класів, діти почали сидіти на підлозі, без парти. Класно-урочна система освіти породжує у дітей «шизофренію»: сорок п’ять хвилин математики, російської мови, фізики та біології нормальній людині складно сприйняти і прийняти, тому дитина вибудовує психологічний захист і просто не слухає урок».

«Швидкість змін перестала мати повільний «поколінний» характер, і людина протягом життя змушена багаторазово пристосовуватися до змін на ринку праці, нових технологій і глобальних трендів. Кінцева освіта, орієнтована на диплом, уже втрачає сенс – вона стає відкритою на все життя».

ВОЛОДИМИР НІКІТІН, президент Українського педагогічного клубу, засновник проекту Foundation for Future, доктор культурології

—

«Наші діти багато вчать на пам’ять, вони вчать багато теоретичного матеріалу, який стає об’єктом критики. Для чого так багато вчити? Давайте краще навчимо їх, як оперувати тими знаннями. Було б чим оперувати…».

«Для того щоб освіта була корисною для наших дітей, ми мусимо шанувати те, що маємо: традицію, накопичувальний теоретичний стиль, індивідуальність. А також модернізувати її якісним менеджментом, додати оперативне мислення, додати групове мислення».

ОЛЕГ БЕРЕЗОК, директор Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

2. Незалежність шкіл

«Місяць тому на пенсію пішов останній інспектор освіти Фінляндії. Вони почали з того, що відмінили систему принизливого контролю згори. Це дозволило школам бути по-справжньому самостійними. Крім того, вони сприяли різноманітності шкіл, їхній автономії та підвищенню зарплат вчителям. І за 20 років вони підняли освітню сферу. Їхні діти проводять найменше у світі часу на уроках, але при цьому мають найкращі освітні показники».

ОЛЕКСІЙ ГРЕКОВ, співзасновник та директор зі стратегічного розвитку приватної школи «Афіни»

—

«Сьогодні школа не незалежна, вона не може приймати рішення, яких вчителів мати, які інновації використовувати».

ДМИТРО ШИМКІВ, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

3. Моніторинг якості

«Хороший вчитель знає, що діється в його класі. Хороший директор – в його школі. Але, на жаль, ні один, ні другий не має з чим порівняти свої досягнення (чи провали?). Системи моніторингу якості освіти в Україні не існує».

АНДРІЙ МИЛЯНИК, 14 років працював у середній школі, 6 років – у системі ЗНО

4. Свободу вчителів

«Жодне нововведення, впроваджене у нас, не враховує особистість учителя. Це однаково, що планувати роботу оранжереї в умовах вакууму! Якщо ми хочемо модернізувати систему освіти, потрібно в першу чергу модернізувати роботу вчителя, надати йому можливість спокійно й ефективно виконувати свої обов’язки (або, принаймні, не заважати). Цього року цікавості заради я підрахував, скільки ж папірців повинен оформити учитель (який, як правило, є і класним керівником) протягом роботи у вересні. Нарахував близько 25 документів, у тому числі: класний журнал, календарні плани, журнал інструктажу з техніки безпеки, анкета для батьків, інформація про тих, хто задіяний у навчанні та інше. Кількість пунктів – 318, кількість позицій у цих документах – 923, і кількість записів протягом року – 17 681. З кожним роком цей паперовий вал стає дедалі більшим. З учителя роблять канцелярського працівника, який погрузає у звітності. Часу на цю паперову тяганину йде стільки, що ніколи працювати з учнями».

ПАУЛЬ ПШЕНИЧКА, учитель фізики й астрономії Чернівецького ліцею № 1

5. Тьюторство

«Професійна освіта підтримувалася державою, технологічна – корпораціями, а персональна – інтелектуальними клубами. Кожному суспільству необхідна своя освіта, яка його будує або відтворює, і тут потрібен тьютор-керівник, здатний указати шлях такому будівництву. Тьюторство – одне з найдавніших людських занять і одна з найновіших професій».

«Ми живемо в епоху дуже крутого зламу, і більшість старих відповідей не годяться, стара освіта не допоможе. Навіть в Оксфорді й Гарварді. За великим рахунком, тьютор – це той, хто допомагає відповісти на базові питання за рахунок супроводу процесу самоорганізації людини, і принципова його мета – стати самому собі тьютором».

ВОЛОДИМИР НІКІТІН, президент Українського педагогічного клубу, засновник проекту Foundation for Future, доктор культурології

The post До п’яного дяка в науку appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Поки учні-випускники, окрім шкільних занять, активно відвідують репетиторів, аби успішно вступити до омріяного вишу за результатами ЗНО, батькам майбутніх першокласників уже нині варто поквапитися з написанням заяви про прийом сина чи доньки у перший клас.

Якщо колись матусі і татусі вели своє дитя в найближчу середню школу поблизу будинку, то зараз ситуація кардинально інша. Вибір – украй прискіпливий. Мовляв, якісна освіта – одна з головних і вкрай важливих інвестицій у майбутнє дитини. Це її капітал!

Скажімо, сьогодні моя товаришка для сина, який у вересні вперше піде до школи, ретельно обирає з-поміж трьох шкіл. Каже, що радше у цій ситуації для неї найважливішим є навіть не так сам навчальний заклад, як перша вчителька, яка і стане першим поштовхом до здобуття знань для дитини та зацікавить до навчання. Мама збирає детальну інформацію про досвід роботи педагогів та новітні методи викладання, а лиш тоді зробить остаточний вибір.

Ба більше, якщо у вашої дитини м’який характер, то зазвичай матусі шукають «вчительку-няню» або ще як її називають «вчительку-маму». Натомість, якщо ваша малеча вкрай непосидюча, то більш строгу та вимогливу…

Безперечно, що перша вчителька й заклала кожному з нас найважливіші цінності, навчила бути добрими, поважати старших та допомагати ближньому. І ми завше будемо, зокрема і я, дякувати нашим другим мамам!

Цього тижня у Львові відбулася масштабна дискусія щодо якості сучасної української освіти. В університеті ім. І. Франка відбулися перші регіональні публічні дебати на тему «Українська середня освіта вкрай застаріла». Співорганізаторами заходу виступив фонд «Ефективне управління» та Львівська міськрада.

Як зазначив у підсумковому виступі міський голова Львова, сьогодні в освіту важливо багато інвестувати, вкладати свій час і здоров’я. «У сьогоднішньому світі треба вчити людину бути готовою до життя. Сильна освіта – це незалежність країни! Хочу аби нинішня дискусія на дебатах, де зібралися небайдужі люди, мала свій сенс і дала приклад країні. Фонд «Ефективне управління» сьогодні, можливо, навіть не допомагає, а частково робить роботу, якою б мало займатися Міністерство освіти України», – каже очільник міста.

З його слів, успішним ми будемо тоді, коли зрозуміємо, що освіта – є найбільший ресурс країни. «В освіту треба інвестувати кошти, час та здоров’я, тоді будемо успішними і сильними», – резюмує Андрій Садовий.

Нині одні кажуть, що середня школа дає системні та різнобічні знання, які забезпечують випускників досить гарним рівнем загальної освіти, інші ж навпаки, певні – українська система освіти «слабка і не результативна, дітей не вчать працювати з інформацією – аналізувати її, робити на основі цієї інформації самостійні висновки».

В Україні щороку стає більше педагогів пенсійного віку, і лише незначна частина випускників вишів бачать своє майбутнє в середній школі. Зазвичай більшість вказує на низьку зарплатню вчителя і школярів, які не мають бажання вчитися.

Отож, запрошені до дискусії спікери обстоювали дві позиції: «за» і «проти» поставленої тези.

Застаріла, бо не розвиває індивідуальність

«Нині середня освіта тримається на ентузіастах-учителях і батьках, які готові компенсувати недоліки освітньої системи – інвестувати в репетиторів, у навчання за кордоном, – наголосив генеральний директор компанії «Майкрософт Україна», спікер панелі «за» Дмитро Шимків (він закінчив університет «Львівська політехніка», здобувши диплом фахівця у сфері радіоелектроніки, інформаційних технологій та телекомунікацій – «Пошта»).

З його слів, дітей досі намагаються урівняти, звести до єдиного знаменника, замість того, щоб плекати їхню індивідуальність, їхні окремі таланти. «Від поганого володіння англійською – до нездатності мислити творчо, від невміння користуватися комп’ютером – до відсутності підприємливості. Ось результат застарілої системи середньої освіти», – певен Дмитро Шимків. З його слів, держава має реалізувати системні реформи в галузі і профінансувати впровадження інформаційних технологій.

«Середня освіта нині дуже застаріла. І те, що вона має певний рейтинг, то це завдяки батькам і деяким вчителям. Бізнесу потрібні люди інформаційного суспільства, які здатні висловлювати свої думки. Нині школи є залежними, натомість вони мають стати автономними. По-друге, маємо такий анахронізм як «гриф» – будь-яка програма мусить його мати від Міносвіти», – каже спікер панелі «за».

Співзасновник і директор зі стратегічного розвитку приватної школи «Афіни» Олексій Греков під час дебатів наголосив: українська система освіти настільки слабка і не результативна, що нам просто нема чого втрачати у випадку відмови від неї та переходу на будь-яку іншу, хай навіть недосконалу або експериментальну систему.

«Через якихось п’ять років світ зміниться до невпізнання. Відтак країні будуть потрібні креативні, продуктивні, внутрішньо вільні люди, здатні оцінювати та вибирати, і зовсім не будуть потрібні залякані неуки, – ні в побуті, ні у владі», – підкреслив Олексій Греков.

Цінувати та вдосконалювати

Натомість два інші спікери дебатів підтримали діючу систему середньої освіти, зазначивши, що вона таки має серйозний потенціал. Так, виконавчий директор Міжнародного навчального центру TIMSS & PIRLS Айна Мулліс наголошує: українські школи мають якісних і досвідчених учителів. «Твердження, що українська середня освіта вкрай застаріла, є несправедливим і навіть загрозливим для її якості», – резюмує доповідач.

Вона навела результати міжнародного дослідження TIMSS 2011, згідно з якими Україна є на середньому рівні за якістю освіти, оскільки українські школярі демонструють високий рівень розвитку і майже всі вони володіють базовими знаннями з математики та інших наук. «Хіба можуть бути такі результати в поганій школі? Ні!», – певна Айна Мулліс. Й додає: «Міжнародне тестування школярів з математики та інших наук TIMSS 2011, проведене в п’ятдесяти країнах, свідчить про те, що система освіти в Україні ефективно працює, а програма українських шкіл збалансована і відповідає кращим сучасним міжнародним практикам».

«Вчися дитино, бо колись як знайдеш», – у цьому вислові простої львівської бабусі весь зміст і філософія освіти, – ця фраза, сказана директором департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Олегом Березюком, схоже, вже стала крилатою серед освітян. – У цьому вислові історичне, традиційне поцінування освіти сім’єю та суспільством. Освічена дитина – гордість родини. Кожен батько і мати докладають титанічних зусиль, як матеріальних, так і моральних, щоб їх дитина добре вчилася. Це є перше і найважливіше! По-друге, українська освіта має накопичувальний бонус. Справді, наші діти багато вчать напам’ять. Справді, діти вивчають багато матеріалу, який іноді стає об’єктом критики».

Олег Березюк певен: українська освіта є знеціненою абсолютно недолугим сучасним управлінням і менеджментом на всіх рівнях. Мовляв, недолугий менеджмент дозволяє продукувати недолугі підручники. Саме він у 90-их дозволив знецінити освіту тотальною купівлею оцінок, атестатів і фальшивих дипломів. Чиста правда!

«Недолугий менеджмент знецінив працю вчителя. З іншого боку, є і позитивний приклад, коли менеджмент зробив революційні речі, – це управлінське рішення називається ЗНО і народилося воно саме у Львові. ЗНО поцінувало мудрого учня, воно зробило корисним і конкурентним вчителя», – наголошує Олег Березюк.

Посадовець переконаний: багато вчитися треба сьогодні й тим, хто вже управляє, а також не забувати готувати собі зміну.

А щоб освіта була корисною для дітей, варто цінувати те, що маємо, – традицію, максимальне накопичування знань та індивідуальність. «Не будемо видумувати новий велосипед, а користуватимемося тим, що є, і робити його модернішим, зокрема робити акцент на якісному менеджменті та ініціативності!», – важливий месидж освітянам від доповідача.

Дитина в школі, з його слів, має отримати базову освіту з елементом розвитку, а якщо є талант, то, звісно, його мудро розвинути. Все наступне вона знайде, коли в неї в голові зародиться аналітичне мислення. Я б не ґвалтував освіту новаціями, а покращував би базовий консервативний рівень викладання», – резюмує посадовець мерії.

ВАЖЛИВО

Факторами успіху освіти Дмитро Шимків називає – незалежність шкіл, свободу вчителя та новітні технології;

Олег Березюк – кадри, кадри і ще раз кадри;

Олексій Греков – автономію школи, принцип «гроші ходять за дитиною» та кадри.

ДО ТЕМИ

***
У звіті Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність за 2012 рік наша країна за якістю освіти, в тому числі середньої, посідає 70-е місце серед 144 країн, втративши за останні 4 роки 30 позицій

***
У Фінляндії, чию систему середньої освіти вважають однією з кращих у світі, здійснили освітню реформу з підвищенням престижу професії учителя. Як наслідок, тепер лише кращі (!) випускники можуть стати вчителями фінських шкіл.

The post Шкільна освіта як капітал appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Про те, що «українська середня освіта вкрай застаріла», говорили 29 листопада у Львові на перших регіональних публічних дебатах. Відбулось все у приміщенні Львівського національного університету ім. І.Я Франка.

Самі ж дебати розгорнулись між чотирма експертами, котрих розділяла думка щодо освіти. Олег Березюк, директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, та Айна Мулліс, виконавчий директор Міжнародного навчального центру TIMSS & PIRLS не вважають українську середню освіту застарілою.

«Коли наші діти потрапляють на Захід, то почувають себе не зовсім комфортно. Але, згодом, стають кращими у школі. Чому? Бо навчились швидко оперувати», – говорить Олег Березюк.

Також зазначив, що не потрібно винаходити нового велосипеда, а працювати над тим, що є, модернізуючи його.

Фронт тих, що вважають освіту застарілою очолив Олексій Греков, співзасновник та директор зі стратегічного розвитку приватної школи «Афіни», та Дмитро Шимків, генеральний директор Microsoft Ukraine.

Дмитро Шимків говорив, що середня освіта дуже застаріла і те, що вона має певні рейтинги, то це завдяки праці батьків та вчителів.

Натомість, Олексій Греков виділив недолік середньої освіти у тому, що вона дає неправильне уявлення про майбутнє. «Систему нужно менять», – зазначив Греков.

Кожен із присутніх міг проголосувати, вкидаючи монетку певного кольору в прозору скриньку.

Наприкінці дебатів виголосили результати, за якими: 54% – за, 39% – проти, 7% – не знають.

The post Українську середню освіту – «на пенсію»? appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Первые региональные публичные дебаты на тему «Украинское среднее образование крайне устарело» прошли во Львове. Международные эксперты обсудили нынешнюю ситуацию, представили интересные исследования. Об этом ИА «Наголос» сообщили в пресс-службе Львовского городского совета.

«Высокий уровень образования украинцев традиционно считается одним из конкурентных преимуществ страны. Благодаря гарантированному государством праву на бесплатное образование более 95% украинцев имеют аттестат о среднем образовании. Однако международные рейтинги свидетельствуют о том, что по качеству образования Украина значительно отстает от лидеров. В частности, в отчете Всемирного экономического форума о глобальной конкурентоспособности за 2012 наша страна по качеству образования, в том числе средней, занимает 70-е место среди 144 стран, потеряв за последние 4 года 30 позиций», – отмечает директор Фонда «Эффективное управление» Наталья Изосимова.

По словам эксперта, в украинской системе образования, в отличие от западной, происходит насыщение знаниями, однако детей не учат работать с информацией – анализировать ее, делать на основе этой информации самостоятельные выводы, применять ее в реальности.

«К тому же украинские ученики лишены возможности выбирать дисциплины, а должны изучать большое количество обязательных предметов, что, с одной стороны, расширяет кругозор и увеличивает эрудицию, но, с другой стороны, в личности нет возможности углубленно развивать то, к чему она имеет природные способности. Эти факторы главным образом влияют на снижение качества образования в Украине», – считает Н. Изосимова.

По мнению генерального директора компании «Майкрософт Украина» Дмитрия Шимкива, сегодняшнее среднее образование держится на отдельных энтузиастах-учителях и родителях, которые в силу культурных особенностей нашей страны готовы компенсировать недостатки образовательной системы – инвестировать в репетиторов, в обучение за рубежом.

«Наших детей до сих пор пытаются уравнять, свести к единому знаменателю, вместо того, чтобы лелеять свою индивидуальность, их отдельные таланты. От плохого владения английским – к неспособности мыслить творчески, от неумения пользоваться компьютером – к отсутствию предприимчивости. Вот результат устаревшей системы среднего образования», – добавил Д. Шимкив. По его мнению, государство должно реализовать системные реформы в отрасли и профинансировать внедрение информационных технологий.

В свою очередь, соучредитель и директор по стратегическому развитию частной школы «Афины» Алексей Греков во время дебатов отметил, что украинская система образования слаба и не результативна.

«Через каких-то 5 лет мир изменится до неузнаваемости, и Украина должна будет или трансформировать все – образование, здравоохранение, экономику, власть, или исчезнуть как государство. В любом случае, с Украиной или без нее, но те, кто останется на этой территории, будут жить в другой стране. В стране, которой потребуются креативные, производительные, внутренне свободные люди, способные оценивать и выбирать, и вовсе не понадобятся запуганы невежды, – ни в быту, ни во власти», – подчеркнул А. Греков.

Напомним, директор департамента гуманитарной политики Львовского горсовета Олег Березюк приводил преимущества украинского среднего образования над западным.

«Украинское образование имеет следующие качественные элементы, которых нет в других системах. И первый из них – это традиционное почитание ценности образования в семье и в обществе в целом. Родители традиционно прикладывают немало моральных и материальных усилий для создания условий обучения ребенка. Наши школьники попадая за границу, на несколько голов выше тех же американцев, учащихся в публичных школах », – рассказал О. Березюк.

The post Ученые защищали и ругали украинское среднее образование appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Наша школа создает неверное представление о будущем, которое грядет. Такое мнение высказал Алексей Греков, соучредитель и директор по стратегическому развитию частной школы «Афины», во время дебатов, организованных Фондом “Эффективное управление”.

“Образование решает две основные задачи. Во-первых, оно формирует образ Будущего в сознании учеников. Во-вторых позволяет выработать инструменты для того, чтоб это будущее реализовать”, – сказал Алексей Греков, соучредитель и директор по стратегическому развитию частной школы «Афины», во время дебатов, организованных Фондом “Эффективное управление”.

Согласно современной школьной системе, говорит Греков, будущее видится не самым радужным. “В будущем мир управляется крупными корпорациями, каждый отдельный человек не более, чем взаимозаменяемый винтик. Творчество возможно только в пределах, установленных начальником. Вы не можете воспользоваться помощью друга, работать сидя в затылок к коллегам. Кто из вас считает, что будущее будет именно таковым? Вы считаете, что современные организации построены по такому принципу?”, – задал Греков риторический вопрос.

“Наша школа создает неверное представление о будущем, которое грядет”, – заявил он, отметив, что согласно данным Всемирного банка, по количеству эмигрантов Украина на третьем месте. Причем менее 2% украинцев востребованы в высокотехнологичных отраслях за рубежом.

Наша украинская система безнадежно устарела, ведь она была создана в начале прошлого века, в Германии, рассказал Греков. “Тогда не было ни компьютеров, ни современных условий”, – сказал он. Наша система продолжает штамповать людей ксероксов, а не индивидов.

“Наша система продолжает штамповать людей-калькуляторов и людей-ксероксов. А нам нужны – индивиды. Нам нужны тьюторские технологии. Я не хочу видеть сотню одинаковых учителей. Я хочу видеть одного учителя”, – сказал он.

Дебаты проводятся в формате «Оксфордского клуба». Организаторы выбирают актуальную, открытую и допускающую полярные точки зрения тему. Формулировка темы предполагает четкие аргументы «за» и «против». На дебатах выступают от 4 до 6 спикеров, которые поддерживают ту или иную позицию.

The post Менее 2% украинских специалистов востребованы за рубежом appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Для того, чтобы все изменилось, не обязательно выходить на улицы и площади. Тихая и бескровная революция совершается каждый день — по мере того, как мы удаляем непрошенных посредников между нами и нашими детьми, между нами и нашей страной, между нами — и нашим Будущим.

Вот уже 18 лет Оксана — моя жена, союзница и сотрудница, а по совместительству — директор школы, — задает родителям первоклассников один и тот же вопрос:

Каким Вы хотите видеть Вашего ребенка через 11 лет?

Именно так — не кем, а каким?

И неизменно в течение 18 лет родители надолго задумываются, а потом неуверенно начинают перечислять: «Здоровым. Добрым. Успешным. Свободным. Счастливым»… И никто не говорит: «Способным решить систему квадратных уравнений» или «Сдавшим ЗНО на высший балл». Оно и понятно. К чему знание любого набора фактов и умение правильно заполнять листочки тестов, если при этом ребенок будет несчастным, озлобленным и больным?

18 лет назад мы создали школу для своих собственных детей. Мы ничего не знали о том, как функционируют школы, потому что никак не были связаны с системой образования. У нас не было стартового капитала, потому что нашу скудную аспирантскую зарплату постоянно сжирала инфляция начала 90-х. У нас не было управленческих навыков, потому что в советском вузе из нас готовили специалистов-технарей, а не организаторов социалистического производства.

Однако все эти препятствия только нас раззадорили. Мы научились считать каждую копейку, каждый карандаш и каждый квадратный метр. Мы научились читать законы и анализировать учебные программы. Мы, похоже, даже сумели стать неплохими образовательными менеджерами, раз школа живет и развивается. Но все вышло так потому, что у нас росла дочь, а вместе с ней вырастали ее друзья-соученики, и нам было стыдно сдаться, уйти, впасть в депрессию, как бы ни было тяжело.

Рядом с детьми время течет по-другому. Наверное, дети генерируют вокруг себя какую-то другую реальность, в которой нет места унынию, в которой брызжет искрами веселье и особая творческая энергия. Рядом с детьми веришь: еще все впереди и будущее будет прекрасно! А потому мы считали совершенно естественным идти в обучении «от детей», а не от отвлеченных педагогических теорий (у нас их и не было), и сотворять такую школу, в которой самому захотелось бы учиться, если бы появилась такая возможность — вернуться туда, в свое детство.

В начале 90-х модным было говорить о разностороннем развитии детей. Очень скоро мы поняли, что лозунги лозунгами, но о каких сторонах мы говорим и как их можно развивать? Вот тогда Оксана и стала задавать родителям вынесенный в заголовок вопрос, а после того, как мы разложили ответы по разным полочкам, у нас получилась модель, которую мы назвали

Как стать звездой

На этот несерьезный вопрос есть столь же иронический ответ: надо встать, широко расставив ноги, раскинуть в стороны руки, запрокинуть голову и замереть в звездообразной позе.

Нам показалось забавным представить все качества человека, которые ему нужны, чтобы считаться разносторонне развитой личностью, в виде маленького человечка-звезды, с ножками, ручками, головой и туловищем, так, как показано на рисунке.

Поскольку маленький человечек должен крепко стоять на своих ногах, ему с раннего детства нужно научиться управлять собой на физиологическом и эмоциональном уровне. Сейчас не в чести спартанское воспитание, но, право, наше желание поберечь ребенка и «подстелить ему соломки» зачастую куда вреднее для его души и тела, чем жестокие испытания, которым подвергали своих детей суровые лаконские воины.

Впрочем, и сегодня есть средства научить ребенка пользоваться своим телом и своими эмоциями, как подручным инструментом, не прибегая к архаическим методам вроде публичной порки у алтаря Артемиды. Пешие походы с рюкзаком, жизнь в палаточном лагере, занятия любительским спортом, утренняя гимнастика, рыбалка, участие в театральном кружке и обучение игре на любом из музыкальных инструментов, — вот далеко не полный перечень занятий, позволяющий воспитать у ребенка требуемые качества: упорство, неприхотливость в быту, способность управлять своими эмоциями, знание и понимание своего тела и умение настраиваться на достижение результата.

Почему это важно? — Здоровье, физическое и эмоциональное, — это фундамент, на котором выстраиваются такие трудноопределимые понятия, как успех или счастье. Конечно, сейчас мало кого можно назвать стопроцентно здоровым, но, тем более, в этом случае очень важно понять, что за наследство нам досталось и как нам жить со своими достоинствами и недостатками, чтоб, по словам Стива Джобса, в конце концов, —

Сделать вмятину на Вселенной

Итак, «ножки» — это то, с чего следует начинать, но не забывая при этом о «ручках», которыми наш человечек ощупывает и перестраивает окружающий мир. Это две весьма сходные составляющие — технологическая и социальная.

Развивая первую, мы учим детей не только владеть инструментами — ножницами, молотком или кистью художника, — но и понимать смысл причинно-следственной связи: есть этапы работы, которые нужно пройти в определенной последовательности, и пропуск любого из них не позволит достичь желаемого результата.

Развитие второй, социальной составляющей позволяет ребенку научиться взаимодействовать с другими людьми, которые, в отличие от неодушевленных объектов, имеют свои цели, желания и потребности. Это обучение — не то же самое, что модное ныне воспитание лидерских качеств. Это, скорее, опыт двусторонней коммуникации и со-трудничества, умение понять, что каждый человек ценен именно своей непохожестью на тебя.

Наконец, интеллектуальная составляющая, — хотя и находится вверху, образуя голову нашего человечка, в действительности она не более важна, чем предыдущие четыре. Еще раз хочу подчеркнуть: мы говорим не о том, чтобы набить мозг ребенка ватой так называемых «знаний», а о том, чтобы научить его использовать разум как инструмент, с помощью которого он способен не только понять, но и приспособить под себя окружающий мир. А это значит, он должен научиться оценивать сильные и слабые стороны разных идей и подходов, должен научиться ставить себя на место оппонента и находить резоны в его аргументации, должен научиться находить компромиссные решения там, где это уместно, и корректно отстаивать свою точку зрения, когда компромисс невозможен.

Говоря «должен научиться», я понимаю это не как долг ученика перед учителями, родителями или государством, но как процесс постепенного осознания ребенком своей ответственности перед собой будущим, как непременный этап на пути к осмысленному целеполаганию.

Но этих пяти составляющих недостаточно. Наш человечек не будет совершенен, если он окажется лишен шестой — нравственной составляющей, расположенной

Там, где у нас находится сердце

Когда мы задали вопрос Игорю Алексеевичу Трухину, нашему другу и консультанту, много лет занимающемуся проблемами становления личности: — Как воспитать нравственного человека? — он только замахал руками и сказал: «Коллеги, это затея глупая и пустая. Принуждением нравственность воспитать нельзя. Ни уроки морали, ни мораль на уроках, ни чтение самых замечательных книг бесполезны. Но вы можете создать условия, которые позволят некоторым детям становиться нравственнее. А для этого достаточно, чтобы в основе вашей образовательной системы лежали два главных принципа: честность и милосердие. Честность и милосердие — своего рода ДНК нравственности, но, естественно, они не должны проповедоваться на словах, а обязаны проявляться в делах, причем успех или неуспех вашей модели будет определяться тем, насколько честны и милосердны будут взрослые».

Спасибо, Игорь Алексеевич: Вы указали нам путь, которым хочется следовать. И мы следуем — это совсем не сложно, и даже «легко и приятно», как говорил Иешуа у Булгакова. Старшие дети проводят конкурсы и занятия для младших, младшие — собирают корм для бездомных собак, школа в целом — шефствует над «Школой-Жизнью», где учатся дети с диагнозом аутизм. Милосердие — это не милостыня, а состояние души, когда тебе приятнее отдавать, чем получать, причем отдавать, ничего не желая и ничего не прося взамен. Это, действительно, совсем не сложно, надо только попробовать — раз и еще раз, — а потом не замечаешь, как входишь во вкус.

И, конечно же, честность. Тут привыкнуть сложней. И говорить, и прощать, когда кто-нибудь признается не то, что в ошибке, но в тяжелом проступке. Но правда — мощный очиститель всех внутренних отношений в любом коллективе. Человек, признавшийся в собственной глупости, небезнадежен. И когда ученики и учителя начинают понимать, что признаваемые ошибки не наказываются, у них словно гора спадает с плеч. Дети не боятся сказать: «Мне сегодня не очень понравилось наше занятие. Вы увлеклись лекцией, и мы чуть не заснули», а учитель, смеясь, отвечает: «Хорошо, в следующий раз останавливайте меня, когда я чересчур увлекусь».

Нам очень хочется, чтобы именно такая ненаказующая модель отношений сложилась между государством и гражданами, между исполнителями и руководителями, между представителями разных партий и разных народов.

Но для того, чтобы все изменилось, не обязательно выходить на улицы и площади. Тихая и бескровная революция совершается каждый день — по мере того, как мы удаляем непрошенных посредников между нами и нашими детьми, между нами и нашей страной, между нами — и нашим Будущим.

Но об этом мы продолжим разговор в нашей следующей статье.

The post Школа 2.0: агенты Будущего appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Батьки новонароджених дітей росли і вчилися у ситуації, коли вже з’явився Інтернет. І вони не розуміли, навіщо їм запам’ятовувати непотрібну інформацію, якщо її швидко можна знайти, навіщо вчитися каліграфії, коли можна друкувати. Це люди, які не розуміють, навіщо вони повинні віддавати своїх дітей в школу. Вони самі не дуже любили школу і вважали, що заклад – лише марнування часу. Сьогодні все більше людей не хочуть віддавати своїх дітей в школу. Ця хвиля через років 5-7 накрию всю освітню галузь. Таким батькам зараз не важливо, які знання, набори подій і фактів, запам’ятає їх дитина. Вони орієнтуються на те, що потрібно в сучасному світі.

Найближчим часом прогнозується технологічна революція. Величезні маси людей будуть викинуті зі сфери обслуговування й замінені роботами, які виконуватимуть стандартні функції обслуговування. Як в Макдональдсі – “каса вільна”. Обслуговуюча техніка коштуватиме досить дешево. Людей, які позбулися роботи, підбере Інтернет-мережа. Саме тоді їм знадобляться новітні знання, а не такі, які надають у школі.

По-перше, це комунікаційні навички, вміння знаходити спільну мову в різних обставинах. При чому, вміння не просто говорити, а домовлятися, вибудувати систему стосунків. Тобто потрібно буде розвивати навичку комунікаційного менеджменту і обов’язково знати іноземні мови, особливо англійську. Коли мама і тато говорять дитині: „ну що ти там сидиш біля комп’ютера, почитай краще книгу”, вони не розуміють, що дитина зараз напрацьовує той досвід, який знадобиться через кілька років.

По-друге, потрібні будуть добрі знання математики. Але не заради самої математики, а заради розуміння алгоритму, чіткості, структурованості і того, як влаштований штучний інтелект. Інформації так багато, і вона така різна, що без навичок роботи з нею взагалі складно що-небудь зрозуміти і зробити. Знадобиться уміння обробляти потрібну інформацію, структурувати її, виділяти головне, відкидати непотрібне.

Для батьків важливо зберегти унікальність дитини. Зараз нікому не потрібні однакові люди, сто однакових фахівців якоїсь галузі. Потрібні унікальні співробітники з унікальними якостями під конкретне завдання компанії. А система освіти у нас орієнтована на те, що всі повинні знати одне і те ж, здати одні й ті ж іспити на приблизно однаковому рівні.

Націленість освіти на схожість, однаковість не затребувана. Тому необхідно культивувати різні школи, не допустити зрівнялівки. Діти мають набути унікальні здібності, не бути схожими. Батькам залишається або йти на домашнє навчання, або організовувати навчальні центри самим. Нещодавно спілкувався з людьми, які вже сьогодні організували школу вихідного дня. Поки бюрократичний апарат працює так, що школи адаптуються до нових вимог часу нескоро. Тому правильне виховання дитини у руках батьків.

Записала Ірина РИБАКОВА

The post Унікальність дітей слід зберігати, однакові люди сьогодні не потрібні appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Отвечает соучредитель и директор по стратегическому развитию Частной школы «Афины», который, по его собственному признанию, всей своей жизнью развенчивает расхожие мифы: о физиках и лириках, о лево- и правополушарных талантах —и о том, что нельзя делать только то, что нравится. Ученый-физик, драматург, компьютерщик, преподаватель, режиссер, изобретатель, лазерщик и футуролог — — все это Алексей Греков.

Его любимое изречение: «Существующие системы приводят к существующим результатам. Если хочешь добиться чего-то иного, —в корне измени систему!»

The post Алексей Греков на TEDxKyiv 2012: “Переизобретая школу” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.