Про школу

п`ятниця, Лютий 3, 2012   |   Оксана Андрейко

Змайструймо казку самотужки!

Неймовірні пригоди, чарівні предмети, непереможні герої так і ваблять нас у свій фантастичний світ,  приковують  дитячу увагу, бентежать  нашу уяву та тримають у шаленій напрузі без жодних на те зусиль.  А згадайте-но, як ми чекаємо казкового «хеппі-енду»...  Добро ж неодмінно повинно здобути перемогу, інакше нам цієї ночі просто не заснути!  Здовалося б, а що ж може бути цікавішим за казку? Звісно, казка! Але казка, котру ми придумали самотужки. Таке цікаве завдання отримали учні 4-6 класів на практикумі з української мови та літератури «Казкова майстерня». Ми уже неодноразово пробували себе у ролі казкарів, але варто зауважити, що цього разу ми створювали  наш шедевр у доволі  незвичайний спосіб. Спочатку слід було обрати тему майбутньої казки, і тут, я Вам скажу, ми довго не роздумували, адже на дворі за календарем уже другий місяць хазяйнує зима, а снігу так і не видно навіть за допомогою найпотужнішого мікроскопу! Погодьтеся, таку несправедливість неодмінно слід виправити! Отже, тему на назву нашої казочки обрано! «Порятунок зими» розпочато!

Згодом, вмостившись зручніше на стільчиках, ми утворили невеличке імпровізоване коло-майстерню, у якій нам судилося «змайструвати» нашу казочку! Кожен з нас долучився до клопіткої  праці, адже «майстрували» ми її речення за реченням! Один із учнів придумав  початкове реченння, а другий згодом підхоплював його та дописував своє. Наступний  — ще інше, і таким чином ми зупустили умовний «конвеєр», який дав  змогу кожному долучитися до пера! А що з цього вийшло — читайте нижче!

Порятунок Зими

      Жила-була Зима. Кожного дня вона дарувала людям сніг, і це було її основною справою. Прикрашаючи землю тендітними сніжинками і пухкеньким сніжком, Зима бачила, як цьому радіють діти. Дітвора щодня весело каталася на ковзанах та санчатах, гралася у сніжки та ліпила чудернацьких Снігових Баб та сніговичків. Проте одного разу Зима зненацька занедужала і не змогла вийти на роботу – нікому було сипати сніжком. Все навколо неначе завмерло – не чутно було ні дитячого сміху, ні веселощів. Усі враз засумували. От тоді діти вирішили зарадити цій біді і пішли до Лікаря-Сніговика та попросили його, щоб він вилікував Зиму.
— А й справді, яка ж зима без снігу! – сказав Лікар-Сніговик. – Треба цього зарадити, Зима повинна неодмінно одужати!
Він вручив дітям ліки і сказав, щоб вони віддали їх Зимі. Проте ніхто з них не знав, де мешкає Зима. Один із хлопчиків сказав, що треба дізнатися у Чорнокнижника, який знає і бачить все-все на світі, і, мабуть, зможе їм допомогти. Коли малеча прийшла до чаклуна, то він дуже здивувався їхньому приходу, адже декілька днів не виходив зі своєї домівки і не знав, що надворі майже зовсім немає снігу. Він з неймовірною зацікавленістю глянув у чарівне люстерко і впевнено промовив:
— Зиму треба шукати у замку, що знаходиться на найвищій горі за мурами міста.
Діти вислухали Чорнокнижника та вирушили на пошуки замку, в якому мешкала Зима. По дорозі вони зустріли Діда Мороза, який вислухав малечу і сказав:
— Добру справу чините, бо який же Новий рік без снігу! Зиму неодмінно слід вилікувати! Йдіть та допоможіть їй!
Він скерував їх у правильному напрямку, і вони швиденько добралися до помешкання Зими. Відчинили ворота, зайшли у кімнату і побачили хвору Зиму, яка повільно танула на їхніх очах.
Дітвора швиденько кинулася допомагати Зимі. Вони напували її холодним зіллям зі шматочками льоду, крижаними таблетками з чарівних сніжинок, сніговим сиропом та солодкими бурульками. Враз Зима збадьорилася, підвелася з ліжка і красно подякувала дітворі, яка врятувала її від спекотної недуги. Зимонька запрягла чарівних оленів та за мить довезла  їх додому. А наступного ранку, коли діти прокинулись, то за різноманітними візерунками на шибках побачили море пухкого, білосніжного та лапатого снігу навкруги, а на місцевому озері у біленьких ковзанах виробляли чудернацькі па старенький Чорнокнижник та Лікар-Сніговик, що здалеку нагадували маленьких пустунів. А під своїми ялиночками вони знайшли щедрі подарунки від вдячного Діда Мороза.
І за всім цим дійством з гори свого замку з чарівною усмішкою спостерігала врятована Зима.
От і казочці кінець, а хто слухав – молодець!

«Казкові майстри»: Скіценко Валерія, Уколов Костянтин, Ганаженко Данило, Жуков Володимир, Засімович Олег, Солодовник Олександр.

Просимо Вас при передруку статті розміщувати посилання на наш сайт!  © Школа «Афіни», 2012

Теги: , , , , ,

            10,641

 


Автори сайту
avatar Оксана Андрейко
Усі автори
Про автора
ё