Що робити, коли дитина не хоче вчитися? Як заохотити дитину до навчання? Як пояснити дитині, що треба вчитися? Чому одні діти біжать на уроки з цікавістю, а інші вже в другому класі втрачають інтерес? Ці питання хвилюють кожного з нас — і батьків, і вчителів.
Адже мотивація дітей до навчання — це не просто бажання сісти за підручник. Це внутрішня «іскра», завдяки якій дитина хоче пізнавати світ, ділитися відкриттям, ставити питання та шукати відповіді. Як краще зацікавити дитину?
Молодший шкільний вік — особливий період. Саме в молодших класах закладається ставлення дитини до навчання: чи сприймає вона школу як цікаву подорож, чи як обов’язок і тягар. Психологи кажуть: перші роки навчання критично важливі для того, щоб зберегти природну допитливість дитини. І саме від атмосфери вдома та в школі, підтримки дорослих та способів подачі матеріалу залежить, чи розгориться ця іскра ще більше.
Психологи та педагоги розрізняють два основних види мотивації: внутрішню та зовнішню. У кожної з них є свої особливості, переваги та недоліки, особливо в молодшому шкільному віці.
Це коли дитина навчається, бо їй цікаво пізнавати нове, коли сам процес приносить задоволення. Наприклад: першокласник читає книжку, бо хоче дізнатися, чим закінчиться історія; або сам складає приклади, бо йому подобається шукати відповіді.
Внутрішня мотивація найцінніша, бо вона допомагає дитині залишатися допитливою навіть без нагород чи нагадувань. Це той пізнавальний інтерес, який формується в молодших класах, розвивається у середніх класах, а в старшій школі стає активною громадянською позицією.
Однак у молодшому віці внутрішня мотивація ще не стійка — вона легко згасає, якщо дитина постає перед труднощами, критикою або нудними завданнями.
Це коли дитина навчається, щоб отримати щось зовнішнє: похвалу, гарну оцінку, наклейку, подарунок чи уникнути покарання.
Наприклад: другокласник пише каліграфічно, бо знає, що отримає «смайлик» у зошиті, чи вчить вірш, бо мама обіцяла купити щось смачне.
Зовнішня мотивація особливо важлива саме у початковій школі. Психологи пояснюють так: у 6-9 років діти ще не вміють повністю планувати діяльність і усвідомлювати довгострокову користь знань. Тому для них природна потреба в схваленні та підтримці дорослого — це сильний стимул.
То як заохотити дитину до навчання? Як її зацікавити, як пояснити, що треба вчитися? Лише зовнішньої мотивації недостатньо: якщо дитина звикає робити щось тільки «за нагороду», інтерес швидко зникає, коли нагороди немає.
Чому так відбувається? Є певні особливості молодшого шкільного віку — і фізіологічні, і психологічні. Деякі навички в цьому віці тільки починають формуватися. До того, всі діти різні, і зміни відбуваються у кожної дитини у свій час. Кожній дитині потрібна допомога та підтримка. Це підтримка батьків, педагогів, психологів.
У дітей 6-9 років ще формується довільна увага — їм складно довго зосереджуватися, особливо на одноманітних завданнях. Тому завдання мають бути короткими та змінюватися.
Діти в цьому віці дуже емоційно реагують на похвалу чи зауваження. Позитивна оцінка мотивує їх значно сильніше, ніж сувора критика.
Молодшим школярам важко довго сидіти на місці — їм потрібні динамічні форми роботи: рухливі ігри, зміна активностей.
Для учнів початкових класів дуже важливо схвалення вчителя та батьків. Це головне джерело зовнішньої мотивації.
То який вид мотивації обрати? Як заохотити дитину до навчання?
У молодшому шкільному віці внутрішня та зовнішня мотивація тісно переплітаються. Найкращі результати дає не покарання чи тиск, а створення цікавого середовища, де дитина відчуває підтримку дорослих, бачить сенс у тому, що робить, і відчуває власні маленькі перемоги. Вчителю потрібно поєднувати різні види мотивації: і зовнішню, і внутрішню.
З досвіду вчителів початкової школи можна виділити кілька ключових спостережень:
Мотивація дитини — це не лише «призи» чи оцінки. Найсильніше мотивує відчуття цікавості, успіху та розуміння, навіщо потрібні знання. Важливо поєднувати внутрішню та зовнішню мотивацію, а ще — створювати атмосферу довіри, творчості та гри.
Якщо ми покажемо учням, що навчання — це не лише обов’язок, а й пригода, вони зберігатимуть інтерес на довгі роки.
В молодших класах формується ставлення до школи та до навчання взагалі. Саме цей вік особливо важливий для того, щоб навчати дитину докладати зусилля та долати певні складнощі у навчанні, ставити мету та поступово йти до результату, оцінювати свої помилки та досягнення, проявляти допитливість і відкривати нове та цікаве. А це набагато простіше, якщо у дитини є мотивація до навчання.
Є багато факторів, які можуть вплинути на втрату мотивації.
Складний навчальний матеріал, який дитина не розуміє, від чого «закривається» та відмовляються виконувати, відчуваючи своє безсилля і втрачаючи інтерес до теми чи предмету.
Одне з головних завдань Приватної школи «Афіни» — створення освітнього простору, середовища, яке охоплює всі сфери шкільного життя, мотивує та надихає кожного співробітника школи: і дитину, і дорослого.
Цікаві уроки та заняття, де вчителі, крім традиційних методів та прийомів, використовують інтерактиви, проблемні та пошукові завдання, дослідницькі та творчі проєкти, практичну роботу.
Цікаві предметні та інтегровані курси: «Мова як мистецтво», «Математичні перегони», «Пригодницька англійська», «Кольоровий всесвіт», «Мова музики», «Подорож Німеччиною», «4seasons», «Science», «Шахова фортеця», «Митець», «Лего Людина», «Математичний практикум», «Великі відкриття», «Дерево казок», «Незламні історії» та інші. В школі працюють студії та клуби за вибором учнів.
Яскраві заходи та події, тематичні дні та тижні, конкурси, розваги, концерти, вистави шкільного театру та свята, в яких беруть участь всі наші учні.
В нашій школі є власна система оцінювання. В особистих кабінетах діти можуть побачити всі теми, які будуть вивчати, критерії до тем, завдання та три рівні складності.
На початку кожного триместру дитина, батьки та тьютор підписують «Тристоронню угоду про цільові рівні». Обирається один з трьох Маршрутів А, або В, або С. Кожен Маршрут — це певний рівень складності та занурення в тему. І відповідно до обраного цільового рівня маршруту діти отримують завдання.
Зникає проблема, коли дитині складно на уроці, або навпаки дуже легко. І таким чином, підтримується мотивація дитини.
Одна з традиційних форм організації освітнього середовища початкової школи — екіпажна гра «Під вітрилами мандрів».
Гра – це завжди цікаво. А якщо вона триває протягом всього року, якщо у твоїй команді учні різних класів, якщо капітан – твій улюблений вчитель, якщо особисто від тебе залежить доля твого екіпажу — така гра стає ще цікавішою та мотивуючою.
Починаючі з 1998 року, у вересні учні молодших класів відправляються у надзвичайну подорож по країні захопливих пригод: цікаві конкурсні завдання, творчі проєкти, різноманітні ігрові програми, можливість проявити свої таланти та здібності, яскраві події, періоди підвищеної напруги, коли кожна дитина відчуває себе частиною єдиного цілого і живе ідеями та настроями усієї школи.
Відчайдушні пірати Флінт та Джек Горобець, давньогрецький мореплавець Одіссей та шукач пригод барон Мюнхгаузен, справжній джентльмен Філіас Фог та загадковий капітан Немо, несподіваний капітан Крюк та морехід Сіндбад мандрують зі своїми екіпажами протягом всього навчального року.
Кожен рік гра набуває нового вигляду, має нову тематику, але сутність залишається тією самою. Протягом року екіпажі разом з капітанами — вчителями та тьюторами повинні пройти ряд «випробувань». Кожне випробування складається з декількох етапів:
1. Ознайомлення з умовами: завдання, яке включає обов’язковий пошук інформації, вікторина чи конкурсні питання з теми та творча робота.
2. Презентація творчих робіт (виставка вернісаж, віртуальна чи реальна екскурсія, інформаційні повідомлення, відео на сторінці у Facebook або інше).
3. «Велика гра».
Кожне «випробування» дає можливість дитині проявити свої лідерські якості, а також навчає слухати та поважати іншу думку, знаходити компроміси та разом відчувати, що таке перемога і поразка. Кожен етап гри робиться спільно з дітьми та дорослими – виконується, організовується, задумується, вирішується, оцінюється.
У Грі кожен може займати різні позиції – підкорятися і командувати, бути простим виконавцем і творцем, жити у минулому та уявляти майбутнє. Гра дає можливість для самовираження та виховання характеру. Така Гра надихає та мотивує.
Тож на чому зосередитись педагогу, який працює з молодшими школярами?
Щоб зацікавити дитину, заохотити її до навчання потрібно створення освітнього середовища, яке охоплює: інтегровані курси та навчальні заняття з використанням сучасних технологій та тематик, які цікаві сьогодні дітям; різноманітні позаурочні заходи, конкурси, змагання, виставки творчих робіт, вистави шкільного театру, гуртки та студії, які дитина може обирати за своїми інтересами; комфортна атмосфера у спілкуванні з дітьми та дорослими, побудована на взаємоповазі та добрі; яскраве та зручне приміщення, в якому перебувають діти протягом шкільного дня; гарна територія для ігор та прогулянок; педагогічний колектив однодумців, який створює це середовище.
А ще для мотивації дитини потрібна залученість батьків, які співпрацюють зі школою та вчителем, які підтримують дитину, допомагають та дають можливість розвивати свої інтереси, навчатися та досягати нових перемог щодня.
Починати мотивувати дитину до навчання можна в ранньому віці. Через гру: спочатку прості ігрові дії, потім вже ігри з ролями, більш структуровані. З 5 років — підтримувати інтереси дитини, заохочувати за успіхи та створювати позитивний настрій.
З батьківською підтримкою буде набагато краще та цінніше для дитини.
По перше, батьки — це приклад, діти завжди повторюють те, що роблять батьки. Якщо батьки вдома читають, діти також будуть читати.
По друге, батьки мають показати свою зацікавленість у досягненнях, або певних проблемах дитини у навчанні. Дитина має відчувати постійну підтримку від батьків.
Якщо батьки співпрацюють з вчителем, позитивно ставляться до школи, дітям набагато легше навчатися. І це мотивує та заохочує дитину.
Якщо у дитини не виникає ніяких питань, проблем щодо відвідування школи, якщо дитина іде до школи та повертається з гарним настроєм, то все добре. Можна розслабитись. Але трошки. Все ж таки батьківська підтримка та увага мають залишатися.
В кожній родині є свої традиції, свої правила щодо заохочування. Універсального способу немає. Це можуть бути певні домовленості в родині, коли за певні досягнення дитина щось отримує: подарунки, розваги, заохочення або інше. Головне, щоб всі домовленості виконувались.
Цей пост проілюстрований фотографіями учнів та вчителів Школи «Афіни».
