Учні другого класу сильно відрізняються від першокласників.
У них можна помітити більшу самостійність і водночас посилену спостережливість, вони по іншому проявляють потребу у спілкуванні, а також у них зростає інтерес до знань. Тому зменшується кількість вправ, які виконуються у хорі цілим класом. На зміну їм приходять вправи для індивідуального виконання.
Більшого значення набувають практичні вправи, які закладають комунікативну основу завдяки активізації словникового запасу і засвоєнню простих граматичних структур. У простих ситуативних вправах, при називанні об’ єктів , висловленні інструкцій з’ являється все більше можливостей для індивідуального мовлення учнів і для роботи над їхніми фонематичними навичками.
Слова, засвоєні на першому етапі уроку, які залишилися в пасивному словниковому запасі, поступово переходять, при виконані вправ у підручнику, в активний. Весь час ведеться робота над вимовою. Іноді проводяться короткі розповіді іноземною мовою, що є вправою на розуміння почутого і сприяє поповненню словникового запасу.
