Значення «книга» вперше зустрічається писемності в одній із самих ранніх рукописних пам’яток одного з монастирських переписувачів 1263-го року. З того часу книга пройшла багато шляхів еволюції і зазнала значних змін.

Але в століття цифрових технологій і наукового прогресу вона втратила свою значимість у вихованні характеру і моральних цінностей людини. У наш час далеко не кожен може похвалитися хоча б однією прочитаною книгою за рік! Навіть шкільна програма, заснована на використанні книг-підручників, втратила свою актуальність.

В період сьогодення книга переживає революцію, у вигляді перевтілення в картрідери, нетбуки та електронні книги. Дійсно, пристрій важить 200-300 грам, розрахований на читання 1000 сторінок без підзарядки, загалом, він досить компактний і його можна взяти з собою куди завгодно, наприклад, в літак. До переваг електронних книг також належить можливість зберігати всю «Велику Радянську енциклопедію» на одному пристрої, легкість пошуку книги в бібліотеці і конкретного тексту всередині її, вибір розміру шрифту, можливість написати замітку «на полях» не зіпсувавши носія відомостей і, звичайно, значна економія коштів.

Через 5 років рідер коштуватиме стільки ж і буде таким же розповсюдженим, як зараз мобільний телефон. Отримання одиниці контенту (книги) обходитиметься за ціною сучасного реалтона. Я думаю, рідер стане двуекранним, щоб у розкритому вигляді більше походити на звичну нам книгу. Даному носію не обов'язково бути кольоровим, а для журналу — це важливо. Рідер буде здатний одержувати інформацію по бездротових мережах, і тими ж каналами можна оплачувати придбання книги.

Отже, друкована книга як товар знаходиться в кінці свого життєвого циклу. Загалом, років через двадцять книга, якою ми її сьогодні маємо, майже повністю зникне з нашого побуту. Але не варто сильно сумувати з цього приводу, друзі. Подумайте, приблизно 100 років тому наші прадіди спостерігали заміну фаетонів та возів на автомобілі і теж, напевно, засмучувалися. Кінь — це ж так романтично! Він же жива істота, дивиться такими виразними очима і цукор випрошує. А потім всі звикли.

Так і ми — звикнемо. І будемо розповідати недовірливим онукам, що колись книги були паперовими, і їх не потрібно було заряджати від розетки.

Альона Муравйова, учениця 10 класу