Хіба можна собі уявити життя без книг? На жаль, зараз кількість людей, що читають стрімко знижується. Підлітки все частіше роблять вибір не на користь книги, тим самим весь час проводять коло комп’ютера або телевізора. Шукаючи точні факти про те, скільки людей у світі залишилися вірними книжці, я так і не знайшла точного відсотка, адже це число змінюється з кожним днем…

Ви хоч уявляєте, який шлях пройшла книга? Прагнучи передавати знання, єгиптяни записували їх на папірусі – стеблах болотяної рослини, фарбами, що робили за допомогою матінки-природи, а саме глиною, травою та іншими матеріалами. З часом, папірус пересихав, тому греки вирішили подовжити життя книги.

На зміну папірусу пришов пергамент. По суті, пергамент – це тонка шкіра, наприклад, віслюка або теляти. Вона вирізнялася своєю тонкістю та білизною. Уявіть, яким дорогим був цей матеріал, тому пошуки не припинялися. І дві тисячі років тому в Китаї винайшли папір! Він сильно відрізнявся від того, який зараз використовуємо ми, але це був справжній прорив!

Мандруючи світом, у ХІV-ІV століттях папір завітав і в Україну. Писарі виробляли чорнила, з вишневої смоли, квасного меду, дубової або вільхової кори. Писали ж, гусячим пером. Мабуть, всі знають з якою турботою у той час ставились до книги. Їх оздоблювали дорогоцінним камінням, розписували золотою та срібною фарбою та писали від руки. Уявіть, якою фатальною могла стати помилка писаря? Тому книги писали освічені люди – дяки, ченці та священики. Цікавим фактом є те, що князь Володимир Василькович за один молитвеник заплатив 8 гривень, у той час як ціле село купив за 50 гривень!

Думаю, вже давно час вимкнути комп’ютер та зазирнути до шафи з книгами. Сподіваюся, там мало пилюки…

Ірина Грачова, учениця 10 класу