Я вічний друг і злу одвічний ворог!

Василь Симоненко

      На уроках української літератури ми не просто поринаємо у світ літературної казки, де переживаємо разом з героями складні життєві ситуації, співчуваємо чи засуджуємо їхні вчинки, ми дізнаємося чимало нового, незвіданого та повчального для нас, ми вчимося жити за законами добра.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Чимало письменників та поетів висвітлюють цю тему у своїх творах.

У віршованій казці «Цар Плаксій та Лоскотон» Василь Симоненко зробив це по-своєму, по-оригінальному. А ми, у свою чергу, вирішили взяти з нього приклад та спробувати написати свій віршований варіант дитячої казки про Плаксія та Лоскотона, у якій неодмінно Добро здобуде перемогу!

І ось що з цього вийшло…

***

Жив на світі цар Плаксій,

Не старий, не молодий,

Сльози лив, допоки жив,

Сміх він зовсім не любив.

 

І у нього в королівстві,

Все життя була біда,

Мешканці навкруг ридали,

Щоб йому була вода.

 

Дочки всі пішли у тата,

І душею і лицем,

А сини, їх не багато,

Плаксіям були взірцем.

 

Та зненацька в королівство,

Де ридали цілий рік,

Заблукавши у дорозі,

Поїзд дівчину привіз.

 

Звістка про нову красуню

Царство облетіла вмить…

Сам Плаксій від дум про неї

Дуже сильно занеміг.

 

Лікарі з усього світу

Лікували Плаксія…

Від любові нема ліків

В цьому істина проста!

(Сердюк Катя, 5 клас)

 

***

Жив собі у царстві дивнім

Добрий дядько Лоскотон.

Він був радісний, щасливий,

І коли приходив поруч,

Всі сміялися навколо.

Був той дід веселий дуже,

Веселив він всіх в окрузі.

Мав він довгі пишні вуса,

Веселив він навіть тих,

хто сміятись не хотів!

(Шевченко Юля, 5 клас)

 

***

Лоскотоне, не чекай,

Плаксія ти покарай.

А як лусне цар Плаксій,

Ти до нас іди мерщій!

Хай панує радість, сміх,

Лоскотон розрадить всіх!

«Ха-ха-ха» та «хи-хи-хи», —

Всі радіють дітлахи!

Бо немає Плаксія,

Щезла вся його сім’я!

І веселий Лоскотон

Може сходити на трон,

І країна та нехай

Зватись буде Сміхограй!

(Канов Богдан, 5 клас)

 

***

Там усі їдять і п’ють,

Смуток від себе женуть.

Там почуєш сміх і радість,

Зникла вся нудьга і стадність.

Всі радіють Лоскотону,

Поламавши заборону,

Назавжди усіх звільнив

Від зловісних Плаксунів!

От і все, тепер бувай,

Казку цю не забувай!

Щоб життя було на втіху,

Плач завжди лише від сміху!

(Кудряшов Анатолій, 5 клас)