Наче весняні ластівки, майнули до класу усміхнені п’ятикласники зі словами: “Дозвольте поділитись настроєм і прочитати вам вірш” (С. Бунєєва “Жираф”).
Бачили б ви оченята моїх третьокласників. Подив, цікавість і нарешті приємні відчуття замилування красою змалюваною автором у вірші, легко і явно прочитувались на їхніх обличчях.
А ще приємніші відчуття від виконання – акторського, щирого, натхненого, бо й очі пятикласників-декламаторів світились радістю. У мене ж душа сповнилась щастям і гордістю за наших торічних випускників, які ще більш підросли, посміливішали.
І насамкінець, величезне спасибі Тетяні Михайлівні за те, що поділились з усіма тією красою і гарним настроєм і за чергову педагогічну новинку – діяльнісний метод (прийом “Поділись настроєм”, “Збережем красу для себе”). Сміливості вашій, педагогічній інтуіції, вмінню “запалити” учнів і постійно підтримати той вогник – Віват! Віват! Віват!
