Частная средняя школа — сложный и специфический бизнес с уклоном в социальный проект, ведь, по словам экспертов, говорить о прибыли в 15-20% можно только в отдаленной перспективе — через 10-15 лет. Сейчас в частном образовании успешны те, кто начинал его не как бизнес, кто не помышлял о получении мгновенных прибылей, а просто хотел учить своих детей по-другому. Именно такова история Оксаны Балакшиной и частной школы «Афины».

День рождения

Все началось в 1990 году с рождения дочки Жени. Супруги Оксана Балакшина и Алексей Греков были аспирантами академических НИИ, поэтому времени на воспитание дочери у них было больше, чем денег. Как исследователи-физики, они придерживались революционных педагогических взглядов. Были убеждены, что дети способны освоить школьную программу за 7-8 лет, а остальное время посвятить тому, что им нравится и развивает их. «Тогда, после перестройки, появилось понимание, что молодое поколение нужно учить совсем иначе. Если бы я знала, сколько трудностей будет с получением лицензии, испугалась бы. А так — мы видели цель и шли сквозь стены, — вспоминает Оксана. — Муж тогда стал заниматься сборкой компьютеров. Он говорил: «Я прокормлю семью, а ты занимайся школой, ведь ты об этом мечтала. Всегда будут дети, которых нужно учить».

Родители-единомышленники

Первая ласточка — «Академия дошкольных наук». Эти курсы Оксана открыла в 1994-м году, когда встал вопрос о подготовке дочки к школе. Тогда в Киеве было всего две подобные организации. Они брали по $20 за месяц обучения, при двух трехчасовых занятиях в неделю. И «Академия» стала демпинговать — за 4 занятия трижды в неделю брали всего 10 в месяц для деток детсада, в котором снимали помещение, и 15 — для остальных малышей. Сейчас г-жа Балакшина с улыбкой вспоминает, как они с мужем расклеивали на столбах отпечатанные на принтере рекламные объявления.

После года работы родители стали говорить: у вас все хорошо получается, не хотите ли создать свою школу? И Оксана вместе с единомышленниками, такими же родителями, — Мариной, преподавателем рисования и энтузиасткой новаторской педагогики, с Викторией, специалистом в области финансов, и Алексеем, мужем и соратником, — основали школу «Афины».

Стартовый капитал

Всего $800. Их Оксана с Алексеем вынули из семейного бюджета в 1995 году, чтобы сделать ремонт в детсаду на улице Лютеранской, помещение которого стало для «Афин» родным на 2 года. Был открыт первый класс, а в следующем году — второй и первый, и так далее. Тогда же начали оформлять лицензию, получить которую удалось в 1997 благодаря переезду в помещение детсада на улице Льва Толстого. В то время Женя была уже в третьем классе.

«Нас всегда двигали дети и родители, — говорит Оксана. — Есть семьи, в которых мы учим уже третьего ребенка. Мы выращивали школу, как растение. И только в 2004, на 10-м году жизни школы, на тренинге стратегического планирования мы внезапно узнали, что занимаемся не только образованием, но и бизнесом. Чтобы школа была успешна, приходилось все заработанное снова вкладывать в развитие. Частное образование — специфический бизнес. Нужно уметь считать деньги, но нельзя экономить на детях и учителях. Мы росли вместе с нашими детьми. И нам становилось все теснее и теснее в старых стенах».

Арендный вопрос

Сейчас «Афины» живут в двух помещениях. 37 первоклассников обитают в здании детского сада на Соломенской, а неподалеку, на улице Андрея Головко, в новом современном просторном (1700 м²) здании учатся дети постарше — со 2-го по 11-й класс. Их здесь 210 человек. Учебные помещения небольшие — на 10-15 учеников. Есть лаборатории физики, химии и биологии, театральный и спортивный залы, столовая, комнаты для индивидуальных занятий, а также большое пространство на мансарде для отдыха и общения.

«Афины» расширились в сентябре 2012-го, но директор вновь обеспокоена: «Скоро начнется набор первоклашек, а наши площади не позволяют пока принять больше двух первых классов. В моей группе подготовки сейчас уже 12 деток, а на оставшиеся 12 мест претендуют 62 ребенка. Опять места не хватает».

Ценности

Говорят, самое большое наказание для учеников «Афин» — слова родителей: завтра ты не пойдешь в школу. И это немалый показатель успеха. Сейчас, когда количество абитуриентов меньше, чем мест в вузах, статистика поступивших больше не является показателем эффективности школы. «Важнее, чтобы молодые люди не боялись действовать и все проблемы переводили в задачи, — считает Оксана. — Афинские выпускники, после наших с ними интенсивных занятий, чувствуют «недогруз» в вузе и начинают параллельно с учебой работать. Некоторые открывают свои собственные фирмы, а одна девушка перевелась с бюджета КНЭУ на заочный и взяла у отца довольно сложный кусок бизнеса со словами: «За один год работы в реальном бизнесе я узнаю больше, чем за 5 лет учебы!»

Это люди, для которых самореализация — важнее, чем деньги. Для которых честность и милосердие — не пустой звук. Важно, чтобы дети понимали: чем больше ты отдаешь, тем больше получаешь. И разговаривая с родителями будущих первоклассников, я никогда не задаю им вопрос: кем вы видите своего ребенка в будущем? Я спрашиваю: каким вы хотите видеть его через 11 лет? Не кем, а именно — каким? И часто в ответ — молчание. Не каждый родитель об этом задумывается. Мы беседуем, и, если наши ценности совпадают, я понимаю, что наше сотрудничество будет эффективным».

Украинскую версию статьи можно прочитать здесь.

The post Киевские Афины: как создать успешную и востребованную частную школу appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

The post Это “Ж…Ж” не спроста… appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Утро праздника началось с переодевания и очереди у зеркала. Успеть нужно было много: поправить пышную и гладкую челку-кокон и ровные «стрелки», успеть всех увидеть и подготовиться к праздничному концерту, выступить и сфотографироваться.

Для всех-всех и тех, кто не успел вовремя подготовиться, на протяжении дня состоялись мастер-классы: «Что такое Rockabilly? Отметь праздник стильно!» – Большое спасибо старшеклассникам!

А выступив на старшей площадке, участники проектной работы (ребята 4-6 классов, группа «Театралы») отправились со своим выступлением на младшую площадку, внеся этим самым хаос и яркость в жизнь малышей

The post День рождения Школы в стиле Rockabilly appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

The post Спектакли, поставленные в Школе «Афины» в 2006-2011 годах appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

А тому ми безстрашно розпочинаємо нові проекти з новими цікавими людьми, яким не байдуже, що буде з дітьми і країною, з людьми, які розуміють, що тільки наші учні зможуть створити іншу державу, що саме вони визначають, яким цей світ буде завтра.

І ми готові пліч-о-пліч з дітьми створювати цей завтрашній світ вже сьогодні!”

” “>(function() { var scribd = document.createElement(“script”); scribd.type = ” “; scribd.async = true; scribd.src = “http://www.scribd.com/javascripts/embed_code/inject.js”; var s = document.getElementsByTagName(“script”)[0]; s.parentNode.insertBefore(scribd, s); })();

The post Соціальний звіт “Досягнення та інновації Школи “Афіни” за 2010/2011 навчальний рік” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

15 років до нас приходять першокласники — малі, довірливі, веселі, галасливі, добрі, цікаві, невгамовні. Так — вони інші від наших первістків, але подібні тим, що вони різні. Що не схожі — ні на кого! Що вибиваються з усіх стандартів і не ходять строєм.

Не можна полюбити силоміць й не можна силоміць когось навчити. Для цих дітей потрібна нестандартна школа, — вільна школа, відкрита світу, школа «без стін» або «не-школа».”

” “>(function() { var scribd = document.createElement(“script”); scribd.type = ” “; scribd.async = true; scribd.src = “http://www.scribd.com/javascripts/embed_code/inject.js”; var s = document.getElementsByTagName(“script”)[0]; s.parentNode.insertBefore(scribd, s); })();

The post Соціальний звіт “Досягнення та інновації Школи “Афіни” за 2009/2010 навчальний рік” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Ми — команда, тому що кожний з нас відчуває міцне плече іншого і знає, що його завжди підтримають і в мить перемоги, і в мить скрути. Ми — команда, тому що ми любимо один одного і ту справу, якою ми займаємось. Ми — команда, тому що кожен ранок ми з усмішками приходимо до школи, а увечері, не зважаючи на втому, говоримо один одному: “Щасливо! До зустрічі завтра!””

” “>(function() { var scribd = document.createElement(“script”); scribd.type = ” “; scribd.async = true; scribd.src = “http://www.scribd.com/javascripts/embed_code/inject.js”; var s = document.getElementsByTagName(“script”)[0]; s.parentNode.insertBefore(scribd, s); })();

The post Соціальний звіт “Досягнення та інновації Школи “Афіни” за 2008/2009 навчальний рік” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Пропонуємо Вам звіт «Школа «Афіни». Досягнення та інновації».

Вже сам цей звіт є інновацією. Сподіваюсь, що він стане новою щорічною «афінською» традицією, а запропонована тут інформація дозволить Вам побачити життя Школи в усьому його різноманітті.”

” “>(function() { var scribd = document.createElement(“script”); scribd.type = ” “; scribd.async = true; scribd.src = “http://www.scribd.com/javascripts/embed_code/inject.js”; var s = document.getElementsByTagName(“script”)[0]; s.parentNode.insertBefore(scribd, s); })();

The post Соціальний звіт “Досягнення та інновації Школи “Афіни” за 2007/2008 навчальний рік” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

The post Дискусійні питання до триместрового екзамену appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Ольга Шалайська,
«Kyiv Weekly» № 36 (310) від 22.10.2008

Кияни, які мають дітей шкільного віку, — дивні істоти. Вони можуть бути успішними банкірами чи менеджерами, заробляти масу грошей і відстоювати до хрипоти свою точку зору на роботі. Однак як тільки вони потрапляють на очі вчителям своїх дітей, то одразу перетворюються на кроликів перед удавом. Покірно кивають головою і дістають чергові гроші у «фонд школи».

Повернувшись додому, батьки нарешті згадують про проблеми своєї дитини, обіцяють собі «обов’язково їх вирішити наступного разу», і так аж до останнього дзвоника.

Подібне зоологічне ставлення до вчителів психологи схильні пояснювати кількома причинами: небажанням нашкодити дитині і генетичною пам’яттю про свого колишнього вчителя. Вчителя радянської епохи, суворого і справедливого.

Тим часом ситуація заходить глухий кут. І якщо батьки не долучаться до вирішення шкільних проблем своїх дітей, то вони цілком можуть отримати у себе в сім’ї продукт освіти часів «совка». А шанси змінити ситуацію є.

Право батьків — це право сильного

Автор цих рядків вирішила колись невелику шкільну проблему свого сина, відправивши на урок чоловіка. Усе було зроблено цілком офіційно: дозвіл класного керівника і завкафедри. Проблему вдалося вичерпати того ж дня. Але найбільше вразила реакція подруг — цілком успішних у буденному житті молодих мам: «А що, батьки мають на це право? Я би теж пішла».

Прав у батьків і обов’язків у вчителів — величезна кількість. Інша річ, що школа не любить про це розповідати, а батьки — цікавитись. Назвемо хоча б кілька.

Учителю заборонено обговорювати особисті проблеми як учня, його сім’ї, так і свої власні.

Учителю заборонено виганяти учня з класу чи не пускати на урок, якщо той запізнився — такими діями вчитель створює умови, коли він залишає дитину без нагляду.

2004 року, ще за часів мера Києва Олександра Омельченка, учителям заборонили у приміщенні школи займатись репетиторством. Цей вид додаткового заробітку є популярним і досі, через що під час уроку вчитель не звертає увагу на учня, знаючи, що через кілька годин буде його вчити на гроші батьків.

Учитель змушений виставляти оцінки, керуючись методикою Міністерства освіти. Оцінки — неймовірний привід для стресів. Часто буває, що за одну помилку в письмовій роботі учень отримує оцінку «9». Апелювати до вчителя можна лише озброївшись необхідним документом. Документ, який регламентує оцінки всіх предметів і всіх класів можна знайти за адресою http://www2.znz.edu-ua.net/storage/206.doc

Учителю заборонено кричати на учня і принижувати його гідність. Іноземці, чиї діти вчаться у київських школах, у приватних бесідах скаржаться, що вчитель дозволяє собі кричати на уроках. Коли ж вони порушують цю проблему, то вчитель пояснює, що він лише підвищує голос, щоб його чули всі учні.

Психолог Інституту обдарованої дитини Академії педагогічних наук України Людмила Єнотаєва поділилась з KW спостереженням, що коли вчитель підвищує голос на учня, то він його нічому іншому, окрім саме кричати, не вчить. Підсвідомо батьки це розуміють і самі. Однак це розуміння жодним чином не перетворюється на захист права своєї дитини.

Батьки — праві, учителі — теж праві. Де вихід?

У вчителів дуже часто є аргумент, з яким батькам важко боротись — гроші. У Києві ставка вчителя — 1000 грн., двірника — 1500. 20% надбавка від мера кардинально ситуації не змінює. Відтак вчительська фраза «Як ми можемо вчити ваших дітей за такі зарплати?» набуває популярності.

Вчителі державних шкіл вважають себе скривдженими державою. І їм часом нестерпно важко розмовляти з дитиною лагідно. Дитину привозить «Лексус», тато може купити їй будь-який диплом.

«Держава відтіснила вчителя на маргінес, — сказала в розмові з KW співавтор підручника «Етика» (5–6 класи) Оксана Данилевська, — а батьки, за старою звичкою, перекладають усю відповідальність за виховання дитини на школу».

Зрозуміло, що молоді прогресивні вчителі у державних школах не затримуються. Відповідно не змінюється і схожа на армійську система: вчитель сказав — учень зробив.

Батьки, не бажаючи конфліктів, шукають своїм дітям іншу школу. Один з виходів — приватна освіта.

Перші приватні школи були засновані саме батьками для своїх дітей. Як розповів KW заступник директора й один із засновників приватної школи «Афіни» Олексій Греков, у школі немає вчителів, що працюють за «совковими» принципами: «Приймаючи на роботу вчителя, ми намагаємося підвищити його самооцінку. Тому у нас працюють вчителі, які могли б заробити добрі гроші і поза школою. Але вони у нас, бо їм цікаво працювати з дітьми».

Деколи вчителі скаржаться, що діти заможних батьків багато собі дозволяють. Пан Греков це коментує так: «За 14 років роботи в школі було лише два випадки безцеремонної поведінки з боку учнів. Їх вигнали, і суди батькам не допомогли».

І все-таки назвати приватну освіту панацеєю неможливо. По-перше, є низка дорогих шкіл, де висока плата не є свідченням відповідної якості знань. По-друге, не кожен має змогу оплачувати дітям таку освіту. Де ж вихід?

Оксана Данилевська пропонує батькам брати на себе відповідальність за навчання дітей і створювати громадські організації, які допомагали б школі змінюватись. Завуч спеціалізованої школи № 92 ім. Франка Тетяна Шкандевич підтримує таку ідею: «Батьки мають увійти в систему освіти як зацікавлена сторона».

Подібним важким, але ефективним шляхом уже пройшли наші сусіди — поляки (див. текст про суспільні школи). Можна вибрати й інший шлях. Єдине, чого не варто робити — це пустити процес на самоплив. Бо якщо права своєї дитини не захистять батьки, то їх не захистить ніхто.

Коментар

Анна Поленик-Юнко, мама учнів варшавської школи

Польська школа — це батьки, учні і вчителі. Разом.

Систему освіти в Польщі реформував середній клас. На початку 90-х державні школи були забюрократизованими установами. Головними у школі були директор і вчителі. Учні були лише предметами, над якими працювала система.

Батьки спільно з небайдужими вчителями засновували так звані суспільні школи, які базувалися на співпраці батьків, учнів і вчителів. Саме тоді почали створюватися авторські навчальні програми. З часом принципи, напрацьовані в суспільних школах, почали переносити до державних навчальних закладів. Цей процес значно прискорився після приєднання Польщі до Європейського союзу.

Тепер кожна школа у Польщі діє на основі статуту, який укладається спільно — батьками, учнями і вчителями. У статуті чітко записані умови оцінювання учнів. Оцінки учня може знати лише він сам і його батьки. Неприпустимо обговорювати оцінки учня при сторонніх людях, наприклад на батьківських зборах. На час канікул і свят учням не можна давати домашні завдання.

Вчитель зобов’язаний поважати гідність учня. Не може на нього кричати чи ображати. Вчитель має зосереджуватися не на невдачах учня, а на успіхах. Якщо учень запізнюється, вчитель навіть і думки не має забороняти йому прийти на урок. Неприпустимо також, щоб дитині допомагав саме його вчитель за гроші! Це могло б стати приводом для звинувачень у корупції.

Історія

Вимоги до вчителів зі Статуту Львівської братської школи 1586 року

Дидаскал, або учитель, цієї школи має бути побожним, смиренно мудрим, лагідним, стриманим, не п’яницею, не розпусником, не хабарником, не срібнолюбцем, не злим, не заздрісним, не лайливим, не чарівник, не прихильник єресі, не порушник побожності, а у всьому демонструє зразок для наслідування, і щоб учні були, як учитель їх.

За непослух карати не по-тиранськи, а по-учительськи, не вище, але посильно, спокійно, не лише по-народному, але й вище народного, щоб через свою заздрість не залишився винним ні за одного (учня) ні перед Богом, ні перед родичем, ні перед ним самим.

Навчати дидаскал і любити має усіх дітей однаково, як синів багатих, так і сиріт бідних, і тих хто ходить вулицями, випрошуючи милостині.

Постійна адреса статті на Kyiv Weekly

The post Школи Києва. Фабрики з вирощування переляканих кроликів appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.