The post Пора путешествовать! appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Зайдя во внутрь, я совершенно не был удивлён интерьером. Те же серые стены, непонятного вида кованные гербы, ну и конечно, кофе-аппарат – небольшая поправка внесённая сюда новой эпохой. Сразу в голову лезет мысль: “Что я тут делаю?”  Почувствовав себя пионером исполняющим парт-задание, я решил: “Ни шагу назад, только вперед!” “Yes , we can”.

Подошел экскурсовод (тоже своего рода пережиток Советского Союза), женщина “в летах”, подрабатывающая здесь в связи невозможностью прожить на ту пенсию, которую платит наше “заботливое” правительство, и начала свой рассказ. Так как до этого нам провели экскурсию по историко-культурному комплексу «Запорожская Сечь», который находился в ста метрах от музея, сконцентрировать мысли на такого рода лекции было довольно не просто. Монотонный голос вызывал сонливость практически  у каждого слушателя. Иногда экскурсовод оговаривался, что вызывало волны смеха у уставших от хождения по серым залам детей. Это, наверное, был единственный “профит” от экскурсии, своего рода разрядка. Я оказался слабее своих “однопартийцев”,  и отделился от экскурсии уже в третьем зале, продолжив свою экскурсионную баталию один на один с музеем.

И вот я иду по залам и коридорам этого лабиринта пытаясь найти нить Ариадны. Не смотря на то, что объект называется музеем украинского казачества, здесь нашлось место всему чему попало, начиная от экспонатов периода киевской Руси и заканчивая какими то непонятными фотографиями строительства близ лежащей ГЭС. Особенно порадовал последний зал, экспонаты которого можно найти в любом антикварном магазине.

И вот он, выход, свет в конце тоннеля. Я уже собираюсь выйти, но ощущение того что я чего то не сделал не выпускают меня из музея. Точно! Я направляюсь к кофе-аппарату – покидая серую эпоху…

The post Посещение музея Украинского Казачества appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Зберегти традиційну книгу, поряд з електронними носіями інформації, – завдання сучасних бібліотек, а сприяти цьому може система музейного збереження.

У музеї, де книга виступає в ролі експоната, з’являється можливість більш широкого доступу до книжкових пам’яток.

Ми із задоволенням відвідали Державний музей книги і друкарства України, що розташований на території Києво – Печерської Лаври. Те, про що говорили на уроках, побачили своїми очима.

Музей розпочав існування з 1975 року. У ньому експонується велика кількість стародруків. Вони представлені зразками видань Києво – Печерської Лаври . Експозицію відкривають унікальні зразки рукописів – пам’ятки писемності Х-ХІІ ст.

Тут можна побачити « Повість минулих літ», складену Нестером близько 1113 року, «Апостол», виданий у Львові 1574 року друкарнею Івана Федорова, побачити старовинні золоті, срібні, шкіряні та оксамитові обкладинки, гравюри ХVI-XVIII ст., перші друкарські верстати, сучасну поліграфічну техніку.

Відвідайте і ви музей!

The post Запрошує музей appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Легка і привітлива бесіда йшла між дорослими і малими учасниками. Кожній дитячій історії про часи козаччини, вигаданої чи справжньої, приділялася належна увага.

Також ми дізналися про надзвичайно цікавий табір «Козацька фортеця», який щоліта збирає дітей з різних куточків України, і на протязі зміни сучасні козаки мають можливість спробувати на смак січове життя під відкритим небом, вдалині від рутини міста. До речі, переможці конкурсу на найкращу історію отримають шанс потрапити у табір «Козацька фортеця»! А кожен, хто задавав питання, отримав книжку чи журнал у подарунок.

Серед присутніх були такі відомі люди як Олександр Лірник, Володимир Шерстюк, Анатолій Матвійчук, Раїса Недашківська та керівник табору Тарас Лемешко.

Вся конференція була пронизана духом патріотизму. Олександр Лірник розказав нам байку «Про жида Лейбу», а Анатолій Матвійчук свої вірші. А закінчилося все справжнім українським фуршетом: хліб з салом, солоні огірки та помідори, куліш, квас та інші національні страви порадували нас після спогадів про минуле.

Ми були у захваті від приємної та відвертої атмосфери,цікавих історій та неперевершеного інтер’єру музею Літератури України…

The post Я козацького роду appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Школярі мали змогу ознайомитись з унікальними цінностями музею: особистими листами та оригінальними малярськими роботами Шевченка (понад 800!), рукописними списками його поезій, рідкісними фотографіями поета та його друзів, першодруками творів Шевченка з його автографами, а також особистими речами Кобзаря (ручки, олівці, мольберт, етюдник тощо).

Крім того, цікавими для огляду були і твори інших видатних художників, письменників, скульпторів та композиторів, в яких відображено епоху Шевченка. Зокрема, нам вдалося власними очима побачити славнозвісний портрет Жуковського, за допомогою якого в 1838 році Шевченко отримав право називатися вільною людиною.

Слід зауважити, що така проста, на перший погляд, екскурсія дала можливість учням не просто побачили все те, про що вони неодноразово читали та чули, а й поринули у світ неймовірної енергетики та атмосфери музею, оповитої світлою  пам’яттю Великого Кобзаря!

The post Екскурсія до Національного музею Тараса Шевченка appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

На передостанньому тижні  першого учбового семестру  в нашій школі пройшов тиждень мови та словесності. Було організовано вечори читання та декламування віршів, поїздки до цікавих музеїв та створення  газет. Наприклад, мав місце плакат про виникнення ненормативної лексики в російській мові та інші.

Діти побували в різних музеях. Велике враження отримали учні від Національного музею Тараса Шевченка. Він був прекрасно оформлений, і ми здобули дорогоцінну інформацію в належній оправі. Музей вміщав в себе 24 просторіі зали, кожна з яких мала індивідуальний колір та розповідала про різний життєвий період поета.

Спочатку нас завели до зали, в якій розповіли про народження та родину малого Тарасика. І далі, впродовж години, ми, переходячи з однієї кімнати в іншу, пізнавали все більше і більше того, про що навіть не здогадувалися. В музеї було виставлено багато рукописів  видатного поета.  Екскурсовод  цитував немало віршів зі збірок, що там лежали, та показав навіть перше виданння “Кобзаря”…

Великого враження надало ще те, що усі до єдиної, роботи  з малювання були неповторно прекрасні. Особливо графіка… Тарас Шевченко, виявляється, був майстром цього жанру. До речі, в усіх його картинах були присутні люди, він вважав, що тільки тоді, коли на картині є людина, вона може бути шедевром.   Це – незабутньо, цікаво та неймовірно, але факт, для нас –  це непередбачувані відкриття з життя великої людини. Ми були дуже раді і вдячні за те, що побачили та відчули.

The post Тиждень мови та словесності appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Отже, прибувши на місце, наша група спочатку гуляла між валами і, попри усі заборони, видиралися на найвищі точки. Але погода була прохолодною, тож через 15 хвилин після початку екскурсії «юні історики» загорілися палким нестримним бажанням увійти у музей Косого капоніру.

Відчувши тепло і зітхнувши з полегшенням, ми слухали екскурсію, гуляючи музеєм(який був створений у колишній політичній тюрмі). Екскурсовод попередив,що з цієї тюрми не було скоєно жодної втечі. Поки ми оглядали місце розстрілу декабристів, «кам’яні мішки» – карцери, спільні камери, зрозуміли як себе почували злочинці у тюрмі, тому що за нами упродовж усієї екскурсії ходили два охоронці. Але нас це не бентежило – ми, як і зазвичай, отримували задоволення від екскурсії і розважалися наповну.

Наостанок екскурсовод попросив у нас наші «контакти» і ми повернулися у школу.

Історія ІІ. Михайлівський Золотоверхий собор

Грудень. Мороз. Затори. І тільки група відважних істориків-клубників вирушає у будь-яку погоду та за будь-яких умов за новими знаннями та новими враженнями!

Цього разу наша мета – Михайлівський Золотоверхий собор. Ми проникли всередину музею, де було тепло і затишно. Справді, купол цього собору був вкритий не сусальним золотом, а золотими пластинами (ще одна причина поїздки саме у цей музей). Крім того,нам пообіцяла екскурсовод, що через 10 хвилин дзвонарі будуть дзвонити і, не дивлячись на час, ми погодилися.

Та ось ми піднялися у дзвіницю, з якої відкривається дивовижні краєвиди. Постояли під 8-тонним дзвоном, загадали бажання, і стали чекати дзвонарів.

Проте, через кілька хвилин почали відчувати перепад температури і трохи замерзли. А коли нічого робити, починаємо бешкетувати. От і один надто допитливий історик вирішив смикнути за дріт, який вів до одного з дзвонів (на щастя не 8-тонним)… Отак завдяки нашому клубу Київ почув дзвін Михайлівського собору на кілька хвилин раніше.

Але коли прийшли дзвонарі, ми так захопилися цим дзвоном, що майже забули про холод (він був єдиною причиною, що змусила нас піти, не дослухавши). А наш керівник сказав, що в цьому соборі дзвонили тільки для Богдана Хмельницького, тож нам є чим пишатися!

Повні радісних емоцій та нових знань ми добігли до нашого транспорту і, долаючи затори, вирушили далі на нашій «Машині часу»!

The post Історичний клуб «Машина часу» ділиться враженнями appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

– А хоть бы и похвастаться: “А я был в Лувре, Лавре, Третьяковке!” Разве не стоят этого музейного испытания три секунды триумфа? Но, конечно, смириться с таким положением вещей мы не смогли! И… пошли в музей!

Сначала в музей Книги и Книгопечатанья Украины, который находится на территории Киево-Печерской Лавры, в доме бывшей лаврской типографии, основанной архимандритом Елисеем Плетенецким, которая непрерывно работала более 300 лет! Здесь мы все знали наперед – как появились первые книги и первый печатный станок, кто такой Иван Федоров и кто придумал первую азбуку, сколько лет продолжалось путешествие египетских букв через Финикию и Грецию к нам. Сравнивать наши знания с рассказом экскурсовода было интересно, мы узнавали о больших и маленьких книгах, об украшении и ценности книг, а заодно подвели итог и завершили тему по литературе «У истоков древней русской литературы».

С посещением музея А.С. Пушкина оказалось сложнее: оказывается он и «Курочку-Рябу» написал! Но… мы опять подготовились! Исследовательские задания, вопросы к викторине:

– А вы знаете, сколько сказок написал А.С.Пушкин? Сколько раз он побывал в Киеве? Сколько весила его трость? С кем он дружил? В комнате под каким номером жил в Царскосельском лицее? И что это за «бисквит» в статуэтке поэта? Так чьей же дочкой была Людмила из знаменитой поэмы «Руслан и Людмила»? И что связывает А. Пушкина с М. Булгаковым?

Затем – чтение сказок, просмотр мультфильмов, творческие работы, проекты, презентации –  и, в результате, теперь мы знаем о А.С. Пушкине даже больше чем наши родители и учебная программа! А ведь об этом музее знают не все!

Да, нам было трудно и сложно, официозно и скучно, ничего нельзя потрогать, нигде не посидеть, не знаешь, куда идти и что будет дальше, нельзя говорить даже шепотом! Нужно идти, куда скажут, даже если тебе интересно, нельзя задерживаться, останавливаться надолго. Но… ходить в музеи мы будем, если будем знать, что получим настоящие впечатления, положительные эмоции, если с нами будут говорить, как со взрослыми и разрешать исследовать собранные ценности.

The post Три секунды триумфа! appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Экскурсовод встретила фразой: “Время, выбранное вами, не случайно…Оно упоминается почти в самом начале романа “Белая гвардия”. “Свет с четырёх часов дня начал загораться в окнах домов…”

Повеяло мистикой, мы окунулись в мир Михаила Булгакова! В мир, окрашенный белым цветом. Белый – это и цвет снега, “засыпавший” весь роман, и цвет медицинского халата, это и воспоминания, ностальгия, туман, где родятся видения, грёзы, страхи.

Своими впечатлениями делится Кристина Делова, ученица 10 класса:

Как мы посетили музей Булгакова

С самого утра вторника десятый и одиннадцатый классы, пробежав глазами по расписанию, узнали, что сегодня, после шестого урока, мы едем на экскурсию. И не просто на экскурсию, а в музей писателя Булгакова.

Мы добрались до Андреевского спуска на развозке и начали свое «погружение» в мир и творчество Булгакова.

Нас провели по лестнице в первую комнату. Сначала там стояла кромешная тьма, только сквозь окна в комнату проникало легкое фиолетовое свечение. Даже в темноте было заметно, что почти все в комнате было белым: стены, фортепьяно, стол и стулья.

Когда наконец-то включили свет, экскурсовод рассказал нам, что из этой комнаты берет начало роман Булгакова «Белая Гвардия». Возле окна стояло длинное подлинное зеркало тех времен. Нам показали фотографию и спросили, где в комнате, на наш взгляд, она была сделана. После того, как некоторые ученики предложили несколько версий, экскурсовод сообщил, что никто не угадал – на фотографии было изображено отражение семьи Булгакова в том самом зеркале.

Следующая комната была узкой и неуютной – это был кабинет, в котором Булгаков принимал посетивших его людей.

Но зато в третьей комнате мы увидели белую кровать, аккуратный белый комод и столик у окна. Нам объяснили, что это девичья комната, где раньше жила сестра Булгакова – Елена.

В четвертую комнату мы попали через шкаф возле стены – в шкафу находилась узкая дверь. В этой комнате жил Николай, брат Михаила Булгакова. Эта комната тоже была погружена во тьму, и это делало атмосферу еще загадочней.

Следующая комната, в которой стояли шкафы с книгами, так и называлась – книжная. Здесь Булгаков больше всего любил проводить свое время. Здесь стояли его любимые книги, за которыми он коротал вечера.

Шестой комнатой оказалась большая белая столовая, в которой раньше нередко устаивались домашние спектакли. Там стоял широкий белый стол, за которым собиралась вся семья и отмечала праздники, и шкаф с кухонной утварью. Нам показали «меню» Булгакова, показали стену, на которой вся семья раньше любила оставлять небольшие послания. Там даже осталась надпись «Взял билеты на Аиду», которая спустя время превратилась на фразу «Взял билеты в Ад».

Следующая комната меня поразила больше всего. Нас попросили встать в две шеренги возле зеркала, и выключили свет. Через секунду мы словно сквозь зеркало увидели другую комнату – большую, залитую красным светом. По мере рассказа экскурсовода, в комнату то залетали снежинки и бились о зеркальную поверхность, то появлялись яркие звезды.

Наверное, это был первый музей, в котором можно было увидеть такие чудесные декорации. Я была бы не против сходить туда еще раз.

Пишет Надежда Тистол, 11 класс:

“…Музей странный! Общее впечатление от экскурсии выразить невозможно! Музей действительно уникален. Но если меня спросят, понравился ли мне музей, отвечу то же, что написала раньше: “Он странный!”

Многие из присутствующих до тех пор были мало знакомы с творчеством Михаила Булгакова. Но если после экскурсии возникло желание взять и почитать что-нибудь из творчества писателя, – экскурсия удалась!”

Посетите сайт музея Михаила Булгакова.

The post Экскурсия в музей Михаила Булгакова appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.