,

The post Вежливым быть модно! appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Автор: Марія Буровська, 9 клас

Ну от і все.
Осінній дощ.
І літо залишилося у згадках.
Широких вулиць
І спекотних площ.
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…
Не літній дощ,
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так.
Осінньосірий.

The post Вірш “Осінь” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Веселого осіннього чоловічка зобразили Ілля та Данило Савченко. Осіннє сонечко виготовила Лєна Денищук. Весело поглядав з дошки «дядько-жолудь», намальований Дашою Сізовою. Чудові грибочки виготовили: Маша, Влада і Богдана. Їжачок наколов на голки осінні листки і яблука та поспішав до ялинки (автори малюнків Макар і Аня).

А осінні пейзажі зобразили: Андрій, Ліза, Саша, Данило Співак, Данило Пилипович, Артем, Оля.

І так з окремих фрагментів на дошці вималювалась осіння картина.

The post Осінь, до побачення appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Зокрема, минулого тижня на практикумі з української літератури та мови у 7-8 класах учні отримали творче завдання  на тему ” Осінь для тебе…  За що її любите Ви?”

Отже, пізнаємо осінь очима дітей…

Лісова осінь

В лісі осінь… Так пахне грибами…
Все коротшає день щодоби,
Верби, схилені низько над ставом,
І в дубів багряніють  чуби!
Птахи відлітають у теплі краї,
Сумно і тяжко мені на душі…
Жовте листя осінь розкидає,
Дощем холодним землю поливає.
Гомонять про книгу сині ручаї,
І просять снігу ниви і гаї!

Вікторія Марущак, учениця 8-го класу

Осінь…

Осінь… Така лірична пора осінь…
“Осінь…” – шепоче вітер у моїм волоссі,
“Осінь…” – проспівали птахи, пролітаючи поспіль,
“Осінь…” – плаче маленький холодний дощик.
Осінь… Побачити мені неба б просинь…
Осінь… Міняється день, міняються ночі…
Осінь… А дерева навколо вже жовті зовсім…
Осінь… Така сумна і кохана осінь…

Ольга Голуб, учениця 8-го класу

Осінній мотив

Вже літо залишилося у згадках
Вузеньких вулиць та широких площ.
Думки заплутались у дивному порядку,
І дощик линув із небес!
Холодним вітром вкрило світ,
І видно лиш листка політ,
А містом осінь походила,
Все навкруги вона позолотила!
Чарівна осінь…  Птахи вже відлетіли,
Ліси й степи безмовно опустіли,
Лиш тільки листя в танку кружляє,
Між собою воно розмовляє!

Катерина Осадча, учениця 8-го класу

Правління осені

В наше місто прийшла осінь,
Золотаве зовсім стало все навколо й навкруги:
дуб, берези і тополі,
Всі степи і всі ліси,
Всі дороги, всі стежки!
Завалило та не видно
Листям бурим та червоним,
Жовтим і рожевим зовсім
Все навколо й навкруги…
Відлетіли ключем гуси,
А залишились лиш друзі,
І холодні стали будні…
Сонце більш не посміхнеться,
Небо сірим затягнеться,
Та дощі ходити будуть
З грозами та вітровієм,
А в кінці, у листопаді,
Як прийдуть дощі та гради,
як таємні посланці від холодної зими,
То тоді залишить осінь,
Все навколо й навкруги,
І дорогу дасть морозам
Від холодної зими.

Єлизавета Шинкарьова, учениця 8-го класу

Найчарівніша пора

Наша осінь дуже красива,
Манить, наче у сні,
Кожного разу така мінлива,
І подобається дуже мені!
Жовтими стали дрімучі ліси,
Вже заснули на зиму вони.
І осінь ти, друже, не смій, не кори,
А краще її полюби!
Якщо ти не віриш, що осінь,
Красивіша з усіх на землі,
То коли поморосить дощик,
Ти подивись навкруги!

Георгій Зайченко, учень 8-го класу

Осінь

Осінь… За вікном дощить,
Листя золотом горить,
Хмари по небу мандрують,
І вітри холодні дують.
Починається негода,
І здається, що ніколи
Не розвіються хмарки,
І не вернуться птахи.
Всі дерева будуть голі,
І зерна не буде в полі,
Так давно нема тепла,
На порозі вже зима!

Владислав Гончарук, учень 8-го класу

Осіннє прощання

Осінь крила свої розпустила,
Осінь підручник для учнів відкрила,
Осінь парк розфарбувала,
Осінь королевою стала!
Осінь по чорному полю гуляла,
Пензлем своїм вона фарбувала,
Колосся золоте там розгубила,
І згадку про себе вона залишила!
На вулиці раптом з”явився мороз,
У гості зненацька прийшов листопад,
Листки по Дніпру манірно пливуть,
Осінь вже зимою звуть!

Микита Белоусов-Янковський, учень 7-го класу

Пора до школи

Прийшла осінь-чарівниця,
Отже, знов пора учитись,
В школу школярі спішать,
Нові знання получать.
І хлопчатка, і дівчатка,
Хочуть щось нове пізнати,
Будуть в зошитах писати,
Та з підручників читати!
Королева Осінь
Всіх до себе просить,
Щоби всі навчались,
Знань нових набрались!

Марія Козирєва, учениця 7-го класу

Осінь

Осінь… Осінь золота –
цікавесенька пора!
В ній все листя опадає,
Й швидко сонечко сідає,
Всі пташки вже відлітають,
Й на прощання нам кивають!
Всі гуляють і не знають,
Що дощі вже наступають,
Холод швидко вже прийде,
В одяг нас усіх вбере!
Коли й як – ніхто не знає,
Але всі його чекають!
Дуже скоро вже зима,
Прощавай, бувай, па-па!

Сокоренко Андрій, Учень 7-го класу

Прихід осені

Осінь у вікна до нас заглядає,
Дощем вулицю тихо вмиває,
Дітей гонить усіх під дахи,
Заховались у гнізда птахи.
Вітер сильно реве й завиває,
Деревце до землі нагинає,
Листя замлю усю огортають,
Мабуть, так її зігрівають.
Сонце рідше щораз виглядає,
Хмари небо зовсім затуляють,
Сніг готовий дощ змінити,
Землю ковдрою тепло укрити!

Олександр Петров, учень 7-го класу

The post Літературна вітальня. Осінь для тебе… appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Не могу не согласиться с мудрыми людьми. Наверное, одна из самых грустных в этом плане профессия учителя, ведь рано или поздно дети идут дальше, а ты остаешься. И всегда очень сложно осознавать, что ты больше никогда не будешь их видеть на своих уроках, они не будут тебя раздражать и радовать, веселить и злить.

Конечно они будут приходить в гости и вы будете перебрасываться парой фраз… Но это уже совсем другая история.

Итак, я сегодня ностальгирую. Поэтому… моим любимым выпускникам посвящается

Прохладный ветер,
Улыбаются дожди,
Проходит время через занавески…
Едва коснувшись жизни –
Не спеши стать слишком взрослой, сильной и известной.
Красивый человек от А до Я,
Открыты двери, что же ждет за ними?

Алеет свет священного огня.
Начало жизни – много четких линий.
Ярчайшим смыслом пусть сияет всё,

дороги все твои и все тропинки,
и все печали смоются дождем,
и только счастья падают слезинки.

Придумали антиматерию,
Открыли порталы и дыры.
Немного безумное время
Окутало мир паутиной.
Минуты идут за минутами,
А есть неизменное что-то –
Ребенок улыбкой укутанный, –
Едва ли найдется кто-то
Настолько веселый и яркий,
в Котором ни грамма нет страха…
Осенняя свежесть парка

Небес чистотой пропахла.
И пусть у тебя все будет
Красиво, легко и ясно,
И пусть на огромном блюде
Твой солнечный мир прекрасным
Акриловым, акварельным,
и может чуть-чуть гуашным
рисуется – беспредельным,
и главное – не бумажным.

Лунная дорожка, ртуть на водной глади,
тЫ терпи, ты сможешь! –
Столько, чего ради,
Есть вокруг!
Немного всем бывает сложно…
Кубарем дорога! (если так возможно).
Опадают листья в парке у семерки.

Стопкою конспекты-лекции на полке…
А потом пройдет все –
Школы, институты… И немного грустно:
Кубарем минуты…
А потом всё снова,
но в другом формате:
физика – основа
на физ.-тех. физ.-мате.
Ну а в жизни…
в жизни часто по-другому –
главное чтоб СЧАСТЬЕ
на дороге к ДОМУ!

The post Немного светлой ностальгии appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Мы увидели чудесные кувшинки,
Не в воде речной и не в пруду –
На ветвях, склоненных у тропинки,
Жарким днем в прекрасном бот.саду.
Лик невест, с фатой из листьев в воске,
Восхищенно-трогательно мил,
Словно у русалки из прически
Их садовник в шутку попросил.

Чтобы полюбоваться красотой цветущих магнолий, мы с учениками вторых классов отправились в ботанический сад имени академика А.В. Фомина.

Магнолия на языке цветов означает благородство, настойчивость, упорство. Дивные, пышные цветы, наполненные внутренним светом и теплом, радуют взор, придают южным городам необыкновенное очарование.

По китайским преданиям, в давние времена на небольшое мирное селение, расположенное в глубине гор, напали злые хунхузы. Они разорили и сожгли деревню, убили мужчин, стариков и детей, оставили только сто самых красивых девушек себе для развлечений. Девяносто девять дней и ночей веселились захватчики, и каждое утро убивали одну из пленниц. Когда пришел черед умирать последней из них, обняла она землю и взмолилась: «Родная земля, не допусти, чтобы мы погибли совсем, оставь нам хоть часть жизни!»

И случилось чудо.

Наутро разбойники не нашли своих жертв, а в центре площади увидели большое красивое дерево со ста дивными крупными бело-розовыми бутонами, готовыми вот-вот распуститься. Испугались хунхузы, в бешенстве бросились они на дерево и изрубили его на куски. И куда ни падала ветка чудо-дерева, там тотчас вырастало новое, и сто нежных бутонов, сто воскресших девичьих сердец распускались на нем.

Этим деревом была Магнолия.

Средь лазурных небес, водопадов чудесных
Красотою звучит магнолии песня.
Тихо плачет она нежно-розовым цветом,
Любимица солнца, вспоенная светом.

Бисер нектара жемчужным потоком
С веток роняет к вершинам истока.
В вихре полудня вскружив лепестками,
Магнолия ветер чарует очами.

Сладко вздохнув, проснулось созданье,
Данное свыше – дитя мирозданья.
Едва улыбнувшись, идеал совершенства
От сна пробудился под лучами блаженства.

Вспоённая чистой кристальной росой,
Рожденная нежной прекрасной зарёй,
Магнолия – воплощенье мечты
Гармонии и красоты!

The post Благородный цветок appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Сер, пан, джентльмен и мусью
Завжди мандрували в країну мою,
І кожен з них мріяв: «Я ще подивлюсь
Країну – в минулому Київську Русь.»

… Туристам вручили тлумачний словник,
Ще мапу, меню, до якого хто звик.

А ще збудували, де всім відпочить,
Як втомляться гості по місту ходить:

Андрій Сокоренко – красивий мотель,
Микита Шевченко – плавучий отель.

Вказали маршрут, діаграми, масштаб.
Як добре, що є невичерпна ця map!

Так хто ж склав так вправно ту карту країни? –
Це учні відомої школи «Афіни»:

Сашка (три), Артем, Ліза, Свят, дві Катрусі,
Микит (двоє), Даня, Максим, дві Настусі,

Георгій, Іллі (два),Славко, два Андрійка,
Антон, Аня , Маша, Володя, Софійка,

Валерія, Костик, Кристинка, Алінка,
Дмитро, Олександра, Дем’ян і Полінка!

Вони на предмети життя не ділили,
А мріяли, вчились, грали, дружили!

The post Ще раз про “Welcome to Ukraine” appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Некоторые люди спрашивают меня: «Как пишутся стихи? Поэзия – что в ней? Какая тайна кроется?»

На этот вопрос нет однозначного ответа. Скорее всего, нужно вдохновение, а вдохновение есть во всём

Бывает, слушаешь какую-то песню, – бац, и вот оно – вдохновенье. Или задали  написать стихотворение или рассказ о том, можно ли поймать сумерки. Я написала сочинение, но, перечитывая текст сочинения, пришло вдохновение, и написала стихотворение.

Но одного вдохновения мало, нужно ещё найти тему подходящую. Хотя обычно вдохновение само окрыляет темой. Моё вдохновение, с завидным постоянством, выбирает темы про волков.

Что ж, получается, стихи пишутся сами? Нет, нет и ещё раз нет, само собой ничего не делается. Можно иметь вдохновение и прекрасную тему, но ни чего не написать. Надо ещё приложить усилия – придумывать рифмы, подбирать самые точные слова. У меня не получается долго писать один стих – приедается. Рассказ, другое дело, его можно писать месяцы, а можно даже не писать – хранить в голове.   Например, сейчас у меня в голове вертится выдуманная история одной цивилизации… не забыть бы, написать…

* * *

Там, где стоит зелёный лес,
Там, где деревья касаются небес,
Там, где проходят дни, пролетая,
Живёт там волчья стая.

Я не похож на них, и точка.
Я – волк одиночка.

Припев:
Луна и я – одно и тоже.
Зачем мне выть:
Мы так похожи.
Луна одна и я один!
Сам в этом мире господин!

Хоть проходят дни в охоте,
Хоть слышится вой на одной ноте,
Хоть не спится по ночам,
Жизнь моя подобна снам.

* * *

Бойся, птица, вдруг попасться в силки.
Бойся, лошадь, незнакомой руки.
Ну, а ты, человек, знай:
Что не всех в мире сильней,
Что не силой лучше зверей,
Что вокруг тебя другие живут,
Что волны событий куда-то несут,
Что промолвленное слово навсегда улетит,
Что не отыскать алмаза, не пробивши гранит.

* * *

Одна луна на небе, другая луна в глазах.
И отблески света ложатся на тёмную морду.
Над ним не подвластны ни боль, ни страх.
И в висках звучат сердца аккорды.

Обречённый на жизнь среди вечных снегов,
Глядит поверх леса на синие небо.
Там, где гроздья серых седых облаков.
И думает: «Мне бы взлететь, мне бы».

Южный ветер колышет траву под ногами.
Ласкает он чёрную волчью шерсть,
И морду как будто объятую белым пламенем,
Давая ему лунный отблеск навеки обресть.

***

Пролетали мы с тобою,
Пролетали под луною.
Наши звёзды все любили.
Мы с тобою говорили.

Припев:
Я – не ты, ты – не я!
Мы с тобою два огня.
И кометой краснохвостой
Полетим довольно просто.

Звёзды падали, мигая,
Превращались в птичьи стаи.
Звёзды пели под луной.
Повторяли мы с тобой.

Припев:
Солнце встало над землёй,
Расставались мы с тобой.
Птицы пели на рассвете,
Их слова ловили дети.

***

Я не хочу пасть в драке.
Я не хочу сдаться, упав.
Я не хочу быть подобным собаке,
Но я хочу добежать, не устав.

Я хочу иметь лапы – четыре –
И глаза с золотым огнём.
Мне не всё равно, в войне или в мире,
Но я хочу жить – ночью и днём.

The post Как пишутся стихи appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.

Література та математика… Здається, дисципліни несумісні. Перша – легка, емоційна, духовна, друга – серйозна, абстрактна та досконала. Проте чи означає це те, що на уроках літератури не знайдеться місця для математики, і навпаки?

Учні 8 класу спробували довести протилежне, і ось що з цього вийшло…

Математика у віршах

Всяк школяр повинен знати,
Як шпаргалки заховати.
Ці шпаргалки непрості,
Їх напам’ять знають всі!
Два на два завжди чотири,
Знають всі у нас в «Афінах».
Паралельні перетнуться,
Якщо кола не зімкнуться.
Але так же не буває!
І в кіно цього немає…
От така вже дивина,
креативна і нова!
Щоб пряму намалювати,
Треба точки дві з’єднати,
Бісектрису провести –
Всі кути слід обвести.
Все це кожен має знати,
І в житті застосувати!
І якщо ти ерудит,
математик і поет,
то ще більше постарайся,
Вчи, читай і не лінуйся!

Учні 8 класу

The post Математика у віршах appeared first on Приватна школа Київ | Афіни.