Автор: Сенюк Вікторія, 9 клас

Навколо все виблискує останніми промінчиками, ще трішки зігрітого сонця. З дерев повільно опадає листя, листочок за листочком,наче окремі життя падають в обійми прохолодному вітру. А він пограє ними між людьми та пустить по своїм безмежним дорогам.

Туманні ранки осідають, як пил в людських головах, затьмаривши на деяких час їхні думки. Думки про щось тепле, може, трішки забуте, може, надто важливе, а можливо, й просте.

Дрібні дощі на початку осінньої пори пронизують голчатими краплями останні теплі миті.