У рубриці «Літературна вітальня» я пропоную Вам ознайомитись з поетичними спробами юних афінян.

Зокрема, минулого тижня на практикумі з української літератури та мови у 7-8 класах учні отримали творче завдання  на тему « Осінь для тебе...  За що її любите Ви?»

Отже, пізнаємо осінь очима дітей...

Лісова осінь

В лісі осінь... Так пахне грибами...
Все коротшає день щодоби,
Верби, схилені низько над ставом,
І в дубів багряніють  чуби!
Птахи відлітають у теплі краї,
Сумно і тяжко мені на душі...
Жовте листя осінь розкидає,
Дощем холодним землю поливає.
Гомонять про книгу сині ручаї,
І просять снігу ниви і гаї!

Вікторія Марущак, учениця 8-го класу

Осінь...

Осінь... Така лірична пора осінь...
«Осінь...» — шепоче вітер у моїм волоссі,
«Осінь...» — проспівали птахи, пролітаючи поспіль,
«Осінь...» — плаче маленький холодний дощик.
Осінь... Побачити мені неба б просинь...
Осінь... Міняється день, міняються ночі...
Осінь... А дерева навколо вже жовті зовсім...
Осінь... Така сумна і кохана осінь...

Ольга Голуб, учениця 8-го класу

Осінній мотив

Вже літо залишилося у згадках
Вузеньких вулиць та широких площ.
Думки заплутались у дивному порядку,
І дощик линув із небес!
Холодним вітром вкрило світ,
І видно лиш листка політ,
А містом осінь походила,
Все навкруги вона позолотила!
Чарівна осінь...  Птахи вже відлетіли,
Ліси й степи безмовно опустіли,
Лиш тільки листя в танку кружляє,
Між собою воно розмовляє!

Катерина Осадча, учениця 8-го класу

Правління осені

В наше місто прийшла осінь,
Золотаве зовсім стало все навколо й навкруги:
дуб, берези і тополі,
Всі степи і всі ліси,
Всі дороги, всі стежки!
Завалило та не видно
Листям бурим та червоним,
Жовтим і рожевим зовсім
Все навколо й навкруги...
Відлетіли ключем гуси,
А залишились лиш друзі,
І холодні стали будні...
Сонце більш не посміхнеться,
Небо сірим затягнеться,
Та дощі ходити будуть
З грозами та вітровієм,
А в кінці, у листопаді,
Як прийдуть дощі та гради,
як таємні посланці від холодної зими,
То тоді залишить осінь,
Все навколо й навкруги,
І дорогу дасть морозам
Від холодної зими.

Єлизавета Шинкарьова, учениця 8-го класу

Найчарівніша пора

Наша осінь дуже красива,
Манить, наче у сні,
Кожного разу така мінлива,
І подобається дуже мені!
Жовтими стали дрімучі ліси,
Вже заснули на зиму вони.
І осінь ти, друже, не смій, не кори,
А краще її полюби!
Якщо ти не віриш, що осінь,
Красивіша з усіх на землі,
То коли поморосить дощик,
Ти подивись навкруги!

Георгій Зайченко, учень 8-го класу

Осінь

Осінь... За вікном дощить,
Листя золотом горить,
Хмари по небу мандрують,
І вітри холодні дують.
Починається негода,
І здається, що ніколи
Не розвіються хмарки,
І не вернуться птахи.
Всі дерева будуть голі,
І зерна не буде в полі,
Так давно нема тепла,
На порозі вже зима!

Владислав Гончарук, учень 8-го класу

Осіннє прощання

Осінь крила свої розпустила,
Осінь підручник для учнів відкрила,
Осінь парк розфарбувала,
Осінь королевою стала!
Осінь по чорному полю гуляла,
Пензлем своїм вона фарбувала,
Колосся золоте там розгубила,
І згадку про себе вона залишила!
На вулиці раптом з"явився мороз,
У гості зненацька прийшов листопад,
Листки по Дніпру манірно пливуть,
Осінь вже зимою звуть!

Микита Белоусов-Янковський, учень 7-го класу

Пора до школи

Прийшла осінь-чарівниця,
Отже, знов пора учитись,
В школу школярі спішать,
Нові знання получать.
І хлопчатка, і дівчатка,
Хочуть щось нове пізнати,
Будуть в зошитах писати,
Та з підручників читати!
Королева Осінь
Всіх до себе просить,
Щоби всі навчались,
Знань нових набрались!

Марія Козирєва, учениця 7-го класу

Осінь

Осінь... Осінь золота —
цікавесенька пора!
В ній все листя опадає,
Й швидко сонечко сідає,
Всі пташки вже відлітають,
Й на прощання нам кивають!
Всі гуляють і не знають,
Що дощі вже наступають,
Холод швидко вже прийде,
В одяг нас усіх вбере!
Коли й як — ніхто не знає,
Але всі його чекають!
Дуже скоро вже зима,
Прощавай, бувай, па-па!

Сокоренко Андрій, Учень 7-го класу

Прихід осені

Осінь у вікна до нас заглядає,
Дощем вулицю тихо вмиває,
Дітей гонить усіх під дахи,
Заховались у гнізда птахи.
Вітер сильно реве й завиває,
Деревце до землі нагинає,
Листя замлю усю огортають,
Мабуть, так її зігрівають.
Сонце рідше щораз виглядає,
Хмари небо зовсім затуляють,
Сніг готовий дощ змінити,
Землю ковдрою тепло укрити!

Олександр Петров, учень 7-го класу