А.Греков
И.Молчанова.
Веснянка
страницы:
Лучше всего
просматривать
при разрешении
экрана 800 x 600
|
|
|
Олексій Греков, ВЕСНЯНКА |
|
Прем'єра відбулася 5 березня 1997 року, |
|
Галявина десь у лісі. Лютий вже не лютує,
але і березень ще в силу не війшов.
Холодно, бридко. Дерева голі та похмурі.
Вистава починається з співів та
танку хлопчиків та дівчаток.
Потім діти уходять. З'являється Ворона,
ходить, роздивляється.
Горобчик (з’являється): Добрий день,
вороно! І що це було?
Ворона: Люди були.
Горобчик: І що?
Ворона: Походили, поспівали, та й пішли
звідси.
Горобчик: І куди?
Ворона: А біс їх знає! (Уходить.)
Сорока (з’являється): Я знаю, я все
бачила, всюди літала, всюди бувала, чуло, що було,
що у лісі гуло...
Горобчик: І що ж було?
Сорока: Таке було, що це просто жах якийсь! Але
тобі, горобець, не скажу, бо це є великий секрет.
Горобчик: Ну, сороко, ну, скажи.
Сорока: Ні, ні, бо скажуть, що не вмію тримати
язика у дзьобі.
Горобчик: А ось, бачиш, в мене зернина є, якщо
скажеш — дам.
Сорока: Ні. Я тобі так скажу. Від щирого серця.
А ти мені потім теж — від щирого серця — цю зернину
подаруєш. Згода? Йди сюди. Ні, сюди. Нас ніхто не
підслуховує? Так ось. Люди пішли... Тут хтось є! Хто
тут?
Синичка (виходить): Це я, синичка!
Горобчик: І що ти тут робиш?
Синичка: Ховаюсь! Люди прийшли, галасу
наробили.
Горобчик: І що?
Синичка: Я й сховалась!
Горобчик: Тю, дурна! Ну, сороко, ну, кажи!
Сорока: А де зернина?
Горобчик: Та ось, ось зернина! Кажи!
Сорока: Люди пішли... до річки — топитися!
Синичка: Який жах!
Сорока: От і я кажу — жах! Підішли до річки й
усі бух у полонку, як один!
Синичка: Як же ми без людей?
Сорока: Та отож... ну, даруй вже зернину!
Горобчик: Е-е, сороко, а ти не брешеш?
Сорока: Я брешу? Пострибали, кажу тобі...
Голос Сойки: Бреше, бреше.
Сорока: І хто там такий розумний?
